Документальні підтвердження того, що забудовник міста Ірпінь – будівельна група “Синергія” – не має жодного відношення до будівництва ЖК “Синергія сіті” (де довго будували скандальновідомий “ЖК “Школа” і планують звести 72 багатоповерхівки); що його замовником є фізична особа – працівник відділу освіти із села на Тернопільщині Мураш Юрій Дмитрович; та цікаві факти про те, як фірма, в якій працює дві людини і яка у 2018 році сплатила за рік 180 грн податків, нібито будує садочки і школи.
На інтернет-ресурсі “РБК-УКРАЇНА” 12 лютого була розміщена публікація під назвою “Звернення до Президента, Прем’єр-міністра та генерального прокурора України про захист бізнесу від медійного кілерства та недобросовісної конкуренції”.
Зміст публікації є виключно маніпулятивним та не підтвердженим жодними документами.
Так, твердження (далі дослівно): “Ми, Будівельна група “Синергія”, соціально відповідальна компанія, яка сплачує податки, будує дитячі садки, школи, дороги, допомагає десяткам медичних, дитячих та соціальних проєктів міста…”, є повністю неправдивим, оскільки так звана будівельна група “Синергія” є маленьким підприємством, а не великою девелоперською компанією. За даними з Єдиного реєстру підприємств, статутний капітал складає всього 10 тис. грн.
У той же час загальний дохід підприємства у 2018 році склав 237 тис. грн, що еквівалентно майже $10 тис. і згідно з документами податкової служби сплачено було податків всього у сумі 180 грн.
Тож ні про яке будівництво дитячих садків, шкіл, доріг, а також про допомогу медичним, дитячим та соціальним проєктам з боку будівельної групи “Синергія” не може йти жодної мови.
Більш того, будівельна група “Синергія” за документами не має жодного відношення до будівництва ЖК “Синергія сіті”. Замовником будівництва є фізична особа – Мураш Юрій Дмитрович, яка не має “гроша за душею”. А земельні ділянки, де розпочато будівництво, він взяв у тимчасове користування (договір суперфіцію).
Фактично цим самим вони ненавмисне показали, що за цією аферою стоїть Володимир Карплюк та його маріонетка Ігор Оверко, а Юрій Мураш є таким собі “хлопчиком для биття”, якщо афера не вдасться.
Не відповідає дійсності і твердження, що Олексій Зіневич є фігурантом якихось кримінальних проваджень. Зокрема, йому не повідомлялося про підозру у вчиненні жодного кримінального провадження, також відносно нього не направлялися обвинувальні акти до суду.
Так звані заперечення, які публікуються начебто як докази, є нічим іншим як непідтвердженими документально словами, у які просять беззаперечно повірити.
По-перше: у публікації дійсно правильно зазначено, що межі м. Ірпінь були визначені 28 жовтня 1968 року Рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих № 791. Проте земельна ділянка, де ведеться будівництво, знаходиться не в межах міста, а навпаки – за межами. Це підтверджується викопіюванням з проекту формування і встановлення меж Ірпінської міської ради. Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 12, 20 Земельного кодексу України Ірпінська міська рада не мала повноважень приймати рішення про зміну цільового призначення зазначених земельних ділянок.
По-друге: не відповідає дійсності твердження, що генеральний план м. Ірпінь, прийнятий у 2012 році отримав позитивні висновки в усіх державних установах.
Так, у Протоколі спільної наради з питань розгляду проектних рішень Генерального плану м. Ірпінь Київської області, затвердженого начальником Київводресурсів 06.12.2012 зазначено (далі дослівно): “Запропоновані у Генеральному плані м. Ірпінь проектні рішення щодо забудови заплавних земель р. Ірпінь не відповідають вимогам діючого законодавства і спричинять порушення екологічної рівноваги водного басейну та значні прояви шкідливої дії вод в межах населеного пункту та на територіях вище за течією річки”.
Зазначене чітко свідчить, що земельні масиви у заплаві річки Ірпінь не підлягають забудові згідно з висновками органів державної виконавчої влади, діяльність яких реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів (Київводресурси).
До речі, чомусь у публікації забули вказати чи навмисно не вказали, що:
- дані території належать до особливо цінних земель, періодично затоплюються та підтоплюються, потребують списання частини осушувально-зволожувальної системи річок та переведення земель у не меліоровані за погодженням з Верховною Радою України. До переведення земель меліорованої заплави у не меліоровані землі їх забудова є неможливою та незаконною, а тому нанесення на оновлений генеральний план м. Ірпінь вказаної території суперечить чинному законодавству України;
- земельні ділянки відносяться до заплавних меліорованих земель Загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь. У цих межах земельного масиву знаходиться закрита меліоративна мережа – гончарний дренаж. Його порушення негативно вплине на стан як самого земельного масиву, так і прилеглих територій. Відповідно ділянки заплавних меліорованих земель непридатні для будівництва, яке передбачено містобудівною документацію.
По-третє: НАУКОВО-ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК щодо можливих екологічних наслідків забудови частини заплавних земель річки Ірпінь (між залізницею та автомобільною дорогою Київ-Ірпінь), складений у 2018 році, повністю підтверджує висновки Київводресурсів, що забудова заплавних земель річки Ірпінь може призвести до екологічної катастрофи в Ірпінському регіоні.
До речі цей НАУКОВО-ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК вже неодноразово презентувався широкому загалу, як на прес-конференціях, так і в сюжетах та публікаціях засобів масової інформації, а “міфічний висновок”, на який є посилання в аналізованій публікації, ніхто і в очі не бачив.
По-четверте: відповідно до матеріалів перевірки Департаменту ДАБІ у Київській області, проведеної у межах повноважень, було встановлено, що:
- будівництво протягом року велося без жодних дозвільних документів, фактично велося самочинне будівництво;
- проектна документація розроблена з порушеннями вимог законодавства;
- технічні умови видані на зовсім інших суб’єктів;
- взагалі відсутні інженерно-геологічні та інженерно-геодезичні вишукування, які є обов’язковими до початку будівництва;
- будівельні конструкції не пройшли обов’язкові дослідження;
- виконавча документація взагалі не велася;
- технічний нагляд не здійснювався.
За кожним фактом винні особи притягнуті до адміністративної відповідальності.
Як наслідок, 30 жовтня 2019 року Департаментом ДАБІ у Київській області було винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Що це, якщо не факти, які підтверджують незаконність будівництва?
До речі, замість того, щоб усувати виявлені у ході перевірки порушення містобудівного законодавства фактичні забудовники розпочали інформаційну компанію, запевняючи, що все законно.
По-п’яте: автори публікації чомусь не повідомили, що арешт, відповідно до положень ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України може бути скасований повністю або частково, якщо у застосуванні цього заходу відпала необхідність, або арешт був накладений необґрунтовано.
У тексті ухвали слідчого-судді Печерського районного суду м. Києва відсутні відомості, що арешт був накладений необґрунтовано.
Підставою скасування може бути лише та ситуація, коли відпала необхідність у його застосуванні.
Тому виникає питання: що, вже списали у встановленому законом порядку загальнодержавну систему меліораці? Чи, може, Верховна Рада України розширила межі м. Ірпінь та включила туди заплавні землі р. Ірпінь? Ні, і знову ні. Зазначене свідчить, що жодна підстава, зазначена в ухвалі слідчого судді Ірпінського міського суду від 13 вересня 2019 року, не відпала. І це ставить під сумнів об’єктивність та обґрунтованість рішення Печерського районного суму м. Києва від 16 січня 2020 року.
Тому у органів прокуратури, якщо вони дійсно захищають права та законні інтереси жителів м. Ірпінь, є всі законні підстави для повторного звернення до суду із клопотанням про арешт земельних ділянок, де ведеться будівництво з усіма можливими порушеннями вимог земельного, екологічного, містобудівного та податкового законодавства.
Джерело: Правозахисник Сергій Гапон для Інформаційна агенція “Погляд”
