Вчора збірна України з боксу серед школярів привезла із Загреба одинадцять нагород Чемпіонату Європи. Із 26 команд, пропустивши вперед тільки збірну Росії, наші хлопці посіли друге загальнокомандне місце. Про неоднозначне суддівство, враження від хорватських змагань та про бокс в Ірпені ми поговорили зі старшим тренером юнацької збірної, майстром спорту міжнародного класу, багаторазовим переможцем першостей України та світових турнірів, ірпінцем Олегом Кудіновим.
П.І. Пане Олеже, прийміть наші вітання! З якими враженнями повернулися на рідну землю?
О.К. Дякую! Чесно кажучи, якщо дивитися реально на те, що відбувалося у Загребі, то ми були найсильнішою командою. Я не знаю, що саме вплинуло на такий результат – політичні моменти, фінанси чи чиїсь контакти, але Росія вийшла на перше місце. Я вважаю, і не тільки я, що це було несправедливо. Нас засуджували навіть не у рівних боях, а там, де наші хлопці були набагато сильніші, і це було очевидно навіть дітям.
Тренери інших європейських команд підтримували нас. Навіть російські тренери підходили і вибачалися, мовляв, не ми вирішуємо, вирішують вище. Усі бачили, що Україна – найсильніша. Нещодавно затвердили нові правила, тому після того, як судді оголосили переможця, ми уже не можемо подавати ні скарг, ні апеляцій. Мені було б соромно, якби я привіз додому хлопців, яким незаслужено дали перемоги. Нам такі перемоги не потрібні. У спорті, а тим паче у таких вікових категоріях, перемогу потрібно присуджувати чесно і справедливо. А тут, виходить, дорослі дядьки судять так, як їм вигідно.
П.І. Якщо порівняти із минулорічним Чемпіонатом, наші хлопці виросли професійно?
О.К. Так! Минулого року Росія теж взяла першість, але вони були господарями Чемпіонату – змагання проходили в Анапі. Російські боксери вибороли тоді 14 золотих медалей, наші – 2, і у загальнокомандному заліку вони також були першими, а ми – другими. Нашим хлопцям було важче психологічно. Я думав, що у Загребі буде легше, але вийшло навпаки. Було таке враження, що у суддів було завдання – поставити росіян на перше місце. Справжніми лідерами у Хорватії були українські боксери. І ті, хто там був і бачив змагання, мене підтримають у цьому. Усі тренери відмітили, що цього року найсильнішою командою була саме Україна. Ще сильними були збірні Англії та Ірландії. Росія цього року була реально слабшою. А до наших спортсменів ні у кого немає претензій! Хлопці їхали на чемпіонат із сильною волею до перемоги, вони молодці, весь тренерський склад ними повністю задоволений.
П.І. Розкажіть про нашу збірну. Чи є у ній ірпінці?
О.К. Наша збірна була представлена у Загребі усіма ваговими категоріями – це 18 спортсменів. Хлопцям у середньому по 14 років. Поки що ірпінців у збірній немає. Згідно з правилами, до участі у Чемпіонаті Європи допускається одна людина з однієї вагової категорії з області. Київщину представляв боксер із Броварів Олег Лагута. Хлопець, до речі, провів найбільше поєдинків у своїй ваговій категорії 38,5 кг – аж п’ять. У фіналі він переміг росіянина і взяв золото. Олег виступав першим і це надихнуло наших боксерів до подальших перемог.
П.І. Олеже, Ви уже два роки викладаєте бокс в ірпінській ДЮСШ. Що скажете про місцевих спортсменів?
О.К. Так, перший свій набір учнів я зробив у 2014 році. Цього року на Чемпіонат Європи наші хлопці ще не їхали, але саме зараз прийшов їхній час. У нас є близько 15 чоловік, які уже готові взяти участь в обласному чемпіонаті з боксу, потім у чемпіонаті України і тоді я буду відбирати боксерів до збірної для участі у Чемпіонаті Європи-2017. У ірпінських хлопців є усі шанси потрапити в цю команду.
П.І Що думаєте про розвиток спорту, і боксу зокрема, у нашому місті?
О.К. Те, що я сьогодні бачу в Ірпені, мені дуже подобається. На жаль, я ще не встиг побувати на новому стадіоні… Мені б дуже хотілося, щоб ми саме в Ірпені почали активно розвивати бокс. Зараз в Україні більше розвивають футбол, а на такі види спорту як боротьба, бокс менше звертають увагу. От у нас наче є зал для тренувань, але немає спеціального спорядження, екіпіровки для боксерів. Це дрібні деталі, але без них бокс розвивати важко.
Цього вересня на базі ДЮСШ я планую провести в Ірпені чемпіонат області з боксу. Ми там уже проводили Турнір пам’яті Героїв. Щоб реалізувати цей задум нам потрібен ринг, а його – немає. Минулого разу ми брали ринг в оренду, але це складно – перевозка, встановлення, щоразу зайве витрачання коштів. Якби у нас був свій ринг, ми б могли його у будь-який момент встановити чи то у залі, чи на стадіоні, чи на міській площі і влаштувати показові виступи чи змагання. Сподіваюся, що місто нас у цьому підтримає.
П.І. Безсумнівно! Адже Ірпінь тепер і Ваше місто.
О.К. Так, тут я живу уже майже три роки. Спочатку сюди із Маріуполя перебралися мої друзі. Якось я приїхав до них у гості і зрозумів, що це моє місто і хотів би тут жити. Тоді ж мені запропонували очолити тут секцію боксу. Я не думаючи погодився, переїхав, а через півроку забрав сюди і свою сім’ю. Зовсім про це не шкодую. Ірпінь дуже-дуже швидко наближається до Європи. Ми були у Загребі – їдемо, а там такий парк красивий, з фонтанами і газонами, люди на траві відпочивають, діти бігають і я кажу колегам, що у нас в Ірпені так само. Я, до речі, уже запросив тренерів збірної приїхати в гості і подивитися на місто.
Джерело – http://zpi.com.ua/yuni-irpinski-bokseri-mayut-usi-shansi-potrapiti-na-chempionat-yevropi-2017-oleg-kudinov/
