2 листопада в УНІАН відбулася прес-конференція ірпінського міського голови Володимира Карплюка на тему: “Як врятувати та зберегти Біличанський ліс?”. Допомагали меру Максим Плешко та Сергій Даніш — відповідно депутати Ірпінської міської та Коцюбинської селищної рад. Не зрозуміло, чому не запросили Ольгу Матюшину — голову Коцюбинського.
Карплюк жалівся, що Указ Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» від 1 травня 2014 року, який мав би захистити Біличанський ліс, не виконується. Зелені насадження систематично вирізають з боку Києва. Мер підтверджував це певними фото- і відеоматеріалами.
Варто зазначити, що останні викликають сумніви. Адже лісники часом проводять санітарні чистки лісу. І на ділянках, де вирізано дерева, згодом висаджують молоді саджанці. Звичайно, доцільність чисток теж може викликати запитання.
Щоб зупинити знищення лісу, Ірпінська міська рада ініціювала створення регіонального ландшафтного парку «Біличанський ліс» у рамках національного парку «Голосіївський» поблизу селища Коцюбинське.
Парк у парку — досить дивний конгломерат. Але Плешко переконує, що “НП «Голосіївський» знаходиться досить далеко від Біличанського лісу і не пов’язаний із ним, як одна екосистема”. Тобто ірпінська влада намагається роз’єднати єдине ціле, затверджене президентським указом?
Карплюк-“рятівник” переконує, що “національний парк перестануть нищити тільки після того, як його межі будуть винесені в натурі, й ми готові ці роботи профінансувати”. І тільки його облаштування може зупинити тих, хто сьогодні вирубує ліс.
Юристи ж наголошують, що документація проекту парку розроблена незаконно, бо використані кошти місцевого бюджету, а всі землі Біличанського лісу — це державна власність.
За словами презентувальників, проект передбачає, щоб жителі Київщини могли короткостроково відпочивати у згаданому парку. Водночас тут з’являться різні інфраструктурні об’єкти, завдяки яким мешканці Коцюбинського зможуть працювати на його території. Завдяки цьому наповнюватиметься бюджет.
Також Плешко запевнив, що “проектом не передбачається жодного будівництва на території регіонально-ландшафтного парку”. Мовляв, ірпінська влада занепокоєна, що з боку Києва Біличанський ліс почали забудовувати.
Але є живі приклади “збереження” природи в самому Ірпені. Тисячі гектарів лісу знищено заради будівництва численних “курників”. За роки правління Карплюка у місті з’явилося десятки тисяч нових квадратних метрів житла.
Забудовники — “друзі мера” — без проблем отримують містобудівну документацію, їм легко змінюють цільове призначення земель, виділяють в оренду ділянки, на яких згодом виростають чергові висотки. У планах чинної влади — забудувати навіть заплави річок. І байдуже, що ці землі знаходяться поза межами Ірпеня.
Коли Карплюку це закинули, він виправдовувався тим, що міські ділянки, зокрема й рекреаційного призначення, лісового фонду були приватизовані чи передані в оренду ще до його головування. Тому за рахунок переговорів з власниками намагалися хоча б частину лісу врятувати. Ось так виникли ірпінські парки.
Дивно, що уже декілька років функції Держбудконтролю передано на місця. І команда Карплюка цим вдало користується, надаючи містобудівні дозволи, при цьому розділяючи забудовників на “своїх” та “чужих”. А ось захищати живу природу, яку вирізають у них під носом, чомусь не поспішає.
Ще свіжі у пам’яті жорстокі протистояння справжніх активістів із забудовниками, “парканопади” у різних куточках Ірпеня, коли звичайні люди відстоювали своє право на зелені зони, а не на ті куценькі парково-скверні резервації, запропоновані владою. Такий же спротив чинить і свідома громада, рятуючи Біличанський ліс з боку Києва.
Загалом, можна зробити власні висновки з даної презентації. Відомо, що свого часу попередня коцюбинська влада почала дерибанити Біличанський ліс. Завдяки цьому багато хто з можновладців став власниками земельних ділянок. Є серед них і сам Карплюк.
Ірпінський мер цього не заперечує. Мовляв, за тодішнім Генеральним планом Коцюбинського там була у перспективі розвитку житлова забудова. Він навіть обіцяє, що готовий подарувати свою ділянку національному парку.
З іншого боку, про коцюбинський Генплан нічого не відомо. Він існує у міфах, а з оригіналом ознайомитися неможливо. З архівів зникли й рішення, згідно з якими Коцюбинська селищна рада виділяла згадані земельні ділянки. Тому непокоїть та сіра зона навколо Коцюбинського, позначена на карті, яку показували під час презентації.
Як заявила прокуратура, селищна рада упродовж 2008 року незаконно прийняла рішення, яким безпідставно роздала 72 га лісових земель у власність громадянам під забудову. В 2013-му заявлено 501 цивільний позов про визнання недійсними рішень ради та державних актів. Проте процес повернення земель досить млявий.
Завдяки маневру, Карплюк та його команда перехоплюють ініціативу по захисту Біличанського лісу в активістів, які почали його захищати набагато раніше. Водночас планують будь-що відстояти власні бізнесові інтереси. Можливо, це будуть інвестиції у розвиток регіонального парку, часткової забудови тощо.
Фото зі сторінок Володимира Карплюка та Максима Плешка у ФБ
