Депутатка ІМР Скорик-Шкарівська («Голос»), аби виправдати свою зраду інтересів Ірпінської громади, вдалася до банальних маніпулятивних викрутасів. Фактично вона намагається перекинути відповідальність за те, що відбувається у нашому місті, на міського голову Маркушина. Мовляв, політична криза в Ірпені – наслідок розколу в «Нових обличчях». На свою голову зрадниця зачепила громадську діячку Ростолопу, аби прокоментувала ситуацію. Отримала у відповідь достеменний аналіз, який є вироком для політичної повії «тіньового мера» Карплюка.
На сесії Ірпінської міської ради голос депутатки Скорик-Шкарівська («Голос») став кроком до легітимізації самопроголошеної влади в Ірпені на чолі із секретаркою Анжелою. Це так обурило виборців, що вони вимагають від її партійних босів викинути зрадницю з депутатських лав.
Сама політична повія, яка продалася «тіньовому меру» Карплюку, виправдовувалася тим, що своїми голосуваннями в унісон із карплюківською більшістю «рятує місто».
А тепер узагалі фактично намагається перекинути відповідальність за те, що відбувається в Ірпені, на міського голову Олександра Маркушина. Мовляв, політична криза – наслідок розколу в партії «Нові обличчя» у передчутті виборів.
І чомусь не бачить, що ляльковод, який став її годувальником, просто не хоче втрачати вплив на міську владу, прагне «протягувати» свою незаконну забудову, «доїти» бюджет. А Маркушин вирішив припинити це свавілля та грабунок громади.
На свою голову Скорик-Шкарівська зачепила громадську діячку Євгенію Ростолопу, аби прокоментувала ситуацію, що склалася в місті. У відповідь отримала достеменний аналіз, який є для неї справжнім вироком.
Ростолопа звернула увагу на дописи зрадниці, «які були чітко побудовані за принципами професійної політичної риторики, із використанням маніпулятивних прийомів впливу на громадську думку».
Аналіз першого допису (починається словами: «Фотофакт: отак виглядають «внутрішні вороги»)
1. Загальний контекст і прихований намір.
На перший погляд, допис виглядає як емоційна реакція на оцінку юридичної компанії, яка використала фразу «внутрішні вороги» щодо чинної більшості ІМР. Однак це лише поверхневий шар.
Справжня мета – політична:
Підірвати довіру до Маркушина як самостійного політичного гравця, який вийшов з-під контролю партії «Нові обличчя» й особисто Карплюка.
Нівелювати його спроби мобілізувати навколо себе громаду, формуючи незалежну від партійного минулого платформу.
2. Структурно-тематичний поділ допису:
Розділ 1: Фото і термін «внутрішні вороги»
«Фотофакт: отак виглядають «внутрішні вороги»
Маніпуляція:
Михайлина іронізує над терміном, запозиченим із юридичного висновку. Вона показує фото, де Маркушин у 2022-2023 роках співпрацював із тими, кого сьогодні вважає «ворогами».
Це створює образ «непослідовного» мера, який «зрадив» свою команду.
Справжній підтекст:
Михайлина перенаправляє фокус із конфлікту «громада – система» на конфлікт «Маркушин – колишні соратники», зводячи все до персонального конфлікту всередині однієї політичної тусовки. Це зменшує масштаби проблеми в очах читача.
Розділ 2: Пояснення, як формувалася більшість у міськраді
«Політична правда полягає в тому, що в усіх рішеннях Ірпінської міської ради…»
Мета:
Показати, що Маркушин ніколи не був незалежним – він завжди діяв як частина партійної більшості, сформованої «Новими обличчями». Тобто зруйнувати його образ самостійного політика, який зараз намагається дистанціюватися від Карплюка.
Політичний прийом:
Це переписування історії з позиції постфактум. Насправді Маркушин – єдиний публічний лідер після 2022 року. Але Михайлина зумисне применшує його особистий внесок і позиціонує як «партійного гвинтика».
Розділ 3: Легітимація Макеєвої
«Жодної спроби переобрати Макеєву не відбулося…»
Суть:
Показати, що нинішня структура влади – законна і стабільна. Михайлина виправдовує збереження контролю в руках партійної більшості та секретарки ради.
Маніпуляція:
Замовчується ключове: криза не тільки в правовій площині, а й у площині довіри. «Законність» не гарантує легітимності. Якщо громада не довіряє владі – юридичні формули не врятують систему.
Розділ 4: Вся відповідальність – на Маркушині
«Тож з точки зору логіки – повну політичну відповідальність несе він…»
Техніка:
Це спроба максимально персоналізувати кризу, не згадуючи, що сама більшість, яку тепер Михайлина підтримує, також несе відповідальність. Таким чином вона знімає провину з фракцій, депутатів, секретарки – і концентрує весь негатив на фігурі мера.
Розділ 5: Фальстарт виборчої кампанії
«Окремі представники почали фальстарт такої сили…»
Нюанс:
Михайлина переводить провину за кризу на «фальстартуючих політиків», натякаючи, що саме вони були винні у зриві бюджету.
Маніпуляція:
Це нав’язування наративу, що критикувати нинішню владу – це політика, а не відповідальність. Насправді ж бюджет не ухвалено через глибоку недовіру до практик «Нових облич», до яких тепер долучилася і сама авторка.
Розділ 6: Заклик до легалізації нинішнього порядку
«Закон говорить, що керує секретар ради…»
Прихований підтекст:
Михайлина пропонує зберегти статус-кво, не згадуючи про кризу представництва, відсутність нової політичної угоди чи втрату контролю над виконавчими функціями.
Висновок по першому допису:
Цей текст – не аналіз, а політичне виправдання. Михайлина:
Маніпулює фактами, щоб зменшити суб’єктність Маркушина;
Виправдовує власну зміну позиції, мовляв, вона – за стабільність, а він – за хаос;
Не згадує роль Карплюка, щоб уникнути враження, що вона тепер на його боці;
Під виглядом раціональності фактично легітимізує владу «Нових облич», у яку сама довго не вірила.
