6 грудня на Алеї Героїв відкрили пам’ятну дошку на честь ще одного мужнього захисника своєї Вітчизни. Відтепер і світлина Андрія Блонського — бойового офіцера 11-го ОМПБ “Київська Русь” — нагадуватиме кожному з нас, якою дорогою ціною доводиться сплачувати за незалежність нашої країни.
Саме сьогодні ми відзначаємо День Збройних сил України. Армія, яку десятиліттями фактично знищували крадії-можновладці, у важку годину відродилася з руїни. Українці у кривавих боях довели, що жодна ворожа нечисть не здатна здолати наш незламний козацький дух.
Прикро, але ціна свободи завжди вимірюється людськими життями. І коли одні мужньо протистоять російській окупації та допомагають армії, інші переймаються власним збагаченням, нахабно грабуючи власну країну, її народ.
Лише 42 роки життя відміряв Господь Андрієві Блонському. Але цей короткий термін не був змарнований. Завдяки героїзму таких мужніх воїнів, як він, вдалося зупинити ворожу агресію на сході України.
Коли стало відомо про побиття молоді на Майдані, Андрій вирушив до Києва відстоювати гідність українського народу та його право на достойне життя. Згодом, як доброволець, пішов на війну, щоб боронити рідну землю від окупантів.
Разом зі своїми побратимами Блонський звільняв Слов’янськ, воював у найгарячіших точках — Дебальцеве, поблизу Донецького аеропорту. За бойові подвиги та військову звитягу удостоєний ордена “За мужність” ІІІ ступеня, інших нагород.
Андрій витримав випробування війною. Але вона його не відпустила. Після повернення зі зони проведення антитерористичної операції він за два тижні несподівано помер. Побратими з болем розповіли, що серце славного воїна не витримало пережитого.
Незважаючи на отримані ушкодження та проблеми зі здоров’ям, Блонський не залежувався у госпіталях, а рвався на передову. Адже там були його вірні побратими, яким завжди підставляв плече допомоги у скрутну хвилину. І важко переживав смерть бойових друзів.
Тепер нам залишається лише віддавати належне мужньому воїну та молитися за його безсмертну душу. Андрій поповнив лави тих, хто поклав власне життя на вівтар перемоги та світлого майбутнього. Дуже хотілося б, щоб на Алеї Героїв на з’являлися нові світлини наших загиблих земляків.
Фото автора
