Прикарплючений депутат-«інвалід» Науменко ставить під загрозу життєдіяльність Бородянської громади. Обіймаючи посаду голови бюджетної комісії, він, за вказівкою відставного мера Ірпеня Карплюка, відмовляється скликати її засідання, на якому мають розглянути бюджет-2025. Це може призвести до того, що основний фінансовий документ вчасно не затвердять. Карплюківські прихвостні з Бородянки копіюють саботаж, до якого вдаються їхні ірпінські «колеги», блокуючи роботу органу місцевого самоврядування. Також випливає рейдерське минуле самого Науменка, який «віджав» пекарню у родини Кольбертів.
Вчасне ухвалення бюджету Бородянки на 2025 рік опинилося під загрозою зриву. У свою чергу це ставить під загрозу повноцінну життєдіяльність Бородянської громади. Місцеві активісти вважають, що це через одного із прихвостнів відставного мера Ірпеня Володимира Карплюка («Нові обличчя»).
«Незважаючи на наближення важливих голосувань щодо бюджету на наступний рік, голова фракції «За майбутнє» в Бородянській селищній раді Дмитро Науменко, за вказівкою Карплюка, відмовляється скликати бюджетну комісію.
Цей крок може призвести до серйозних наслідків для місцевої громади, яка ризикує залишитись без затвердженого бюджету.
Дмитро Науменко, який обіймає посаду голови бюджетної комісії, активно виконував свої обов’язки, поки це відповідало його особистим інтересам. З втратою політичного впливу секти Карплюка, розуміючи, що грабувати і гребти гроші, як раніше, не вийде, Науменко починає ігнорувати свої обов’язки.
Сьогодні, незважаючи на нагальну потребу в формуванні бюджету, депутат-«інвалід» саботує важливі процеси, наражаючи на небезпеку фінансову стабільність Бородянської громади», – констатує паблік «Життя Бородянки».
Ми уже розповідали, що двоє депутатів Бородянської селищної ради після повномасштабного вторгнення рашистів отримали статус інваліда ІІ групи.
Це Роман Дяченко («Нові обличчя») та згаданий Дмитро Науменко («За майбутнє») – відповідно 13 грудня 2022 року і 22 березня 2023-го. Першого з них вважають «смотрящим» за Бородянкою у царині архітектури, другого – за розподілом бюджету в БСР.
Місцеві активісти підозрюють, що інвалідність у них «липова». Просто ці особи вирішили перестрахуватися від можливої мобілізації та ще й одержують пенсію і пільги, визначені законом.
Водночас «вади» зовсім не заважають брати участь у корупційних схемах, які розробляє Карплюк, аби грабувати Бородянську громаду, – підкреслює згаданий паблік.
Військових настільки обурила депутатська «інвалідність», що вони прикотили на сесію Бородянської селищної ради два інвалідні візки для Дяченка та Науменка і висловили сподівання, що після «одужання» й отримання повісток зустрінуть їх у тих краях, де точиться війна.
Самі ж депутати, хоча на них й чекали «подарунки», на сесійне засідання не з’явилися. Можливо, знали про акцію воїнів, тому засоромилися чи злякалися. Або вдруге вирішили зірвати сесію, як це було першого разу.
Карплюківські прихвостні з Бородянки копіюють саботаж, до якого вдаються їхні ірпінські «колеги», блокуючи роботу органу місцевого самоврядування.
Останні неодноразово зривали сесії Ірпінської міської ради, на яких розглядалися питання, нагальні для повноцінної життєдіяльності громади, допомоги фронту.
А нещодавно так само ігнорували спільне засідання комісій з питань бюджету та житлово-комунального господарства, на якій мали заслухати звіти комунальних підприємств і почати обговорення проєкту бюджету на наступний рік.
Також випливає рейдерське минуле самого Науменка, який «віджав» пекарню у родини Кольбертів. Для цього йому вдалося прокрутити шахрайську схему.
«Щоб краще розуміти, хто управляє громадським бюджетом, варто згадати одну забуту історію. Принаймні, Науменкові хотілося б, щоб вона була забута. Ця історія стосується рейдерського захоплення пекарні родини Кольбертів – місцеві мають знати.
Дмитро Науменко втерся у довіру до родини Кольбертів, яка мала пекарню в Бородянці. Він попросив у Віктора Кольберта допомогу для отримання великого кредиту.
Однак, щоб взяти гроші, йому потрібно було оформити угоду на юридичну особу, тому Науменко переконав Віктора продати частину своєї фірми його матері. Віктор погодився, продавши 70% своєї частки, з умовою, що гроші будуть виплачені протягом року.
Проте гроші так і не були повернуті. Натомість Науменко почав маніпулювати документацією: через фальшиві збори учасників фірми він збільшив частку своєї матері до 91%, а частку Кольбертів зменшив до 9%.
Крім того, їх усунули від управління фірмою, хоча Віктор навіть не знав про ці зміни, бо не був запрошений на збори. Це сталося без його згоди й без його присутності.
Коли Віктор подав до суду на розірвання угоди, Верховний суд підтримав його вимоги, визнавши, що умови договору не були виконані, і Науменко не розрахувався за частину фірми.
Однак, коли родина Кольбертів намагалася відновити свої права, вони дізналися, що фірму вже ліквідували, а всі активи переписали на інші компанії, пов’язані з Науменками», – викриває «Життя Бородянки».
Ось такий класичний випадок рейдерства і шахрайства, де, завдяки маніпуляціям з документами та використанню довіри, спритник відібрав родинний бізнес. То чи можна довіряти такій особі?
Чи збирається шахрай тут жити? Складається враження, що посвідчення інваліда готувалося, аби у разі небезпеки врятуватися втечею за межі України.
Місцева громада звертається до осередків політичних партій, аби позбавилися від таких своїх представників, які користуються посадою в особистих інтересах.
