У 2014 році Карплюк усівся у мерське крісло Ірпеня та почав вибудовувати систему тотального контролю над нашим містом. Усі гвинтики цього механізму мали працювати на збагачення лідера «Нових облич» та його оточення. Так формувалася ірпінська мафія – сплав містечкової влади, одіозних забудовників та інших злочинних елементів – із надійним «дахом» на вищих рівнях державних урядових структур, у судових, правоохоронних органах. Невгодних позбувалися, на тих, хто викривав злочинців, чекала розплата. Головні тези карплюківського шляху Ірпеня подає громадська діячка Ростолопа.
З чого все почалося? Як в Ірпені вибудовували систему, що не залишає шансів самоврядуванню? Розбиратимемо тези громадської діячки Євгенії Ростолопи, дещо їх деталізуючи.
2012. Політична партія «Нові обличчя» заснована бізнесменом Карплюком. Це не була класична партія. Це була система, яка мала забезпечити повний контроль над містом: виконавчою владою, депутатським корпусом, бюджетом, землею, комунальним майном, громадським сектором, інформаційним полем.
26 жовтня 2014 року Карплюк виграє позачергові вибори міського голови Ірпеня. Влада стає офіційною. Стратегія була проста й ефективна: створити систему, в якій жоден інший представник громади не зможе отримати вплив без згоди «центру».
2014-2020: Павутина впливу й контроль за громадою
Команда «Нових облич» розпочинає масштабне розгортання мережі впливу. Карплюк мав досвід з гуртування мас, який і вирішив використати для об’єднання містян заради досягнення власної мети.
Навчаючись у податковому університеті, він очолив студентський парламент вишу, а згодом і молодіжну організацію «Партії регіонів» Київщини, набуваючи партійного досвіду за протекцією ректора Мельника.
Дорвавшись до влади, Карплюк організував контрольоване партнерство з громадськими організаціями. Для стимулювання підконтрольних активістів і молоді запровадив конкурси, стипендії, премії.
До масових заходів залучають активних освітян, митців, спортсменів, представників культури – своєрідних лідерів громадської думки. Також відбувається тісна співпраця з бізнесом під гаслом «давайте разом розвивати місто».
«Усе це виглядало як добрі наміри: благоустрій, ремонти, соціальні ініціативи. Але поступово це перетворюється на інструмент лояльності», – зазначає Ростолопа.
2015: Другі вибори і початок інституціонального контролю
На виборах 25 жовтня 2015 року Карплюк знову перемагає. Партія «Нові обличчя» вперше заходить до Ірпінської міської ради як потужна фракція. Вони отримують повний доступ до містобудівної документації, внутрішніх реєстрів, систем розподілу ресурсів тощо.
Формується замкнене коло «своїх» забудовників та підприємців, які в обмін на лояльність фінансують заходи, кампанії, «потреби міста». А також беруть участь у підтримці партійної вертикалі, допомагають утримувати вплив і прибирати «зайвих».
Варто згадати, приміром, колишнього депутата ІМР від «Нових облич» Оверка, пов’язаного зі спорудженням гігантського ЖК «Синергія сіті», якого називають «прорабом» Карплюка.
2015-2025: Усунення критичних голосів і медійна монополія
Паралельно розгортається система тиску на активістів: збір приватної інформації; дискредитації, звільнення, залякування; відкриття кримінальних справ; фізичний тиск.
Запам’яталося примітивне хамство Карплюка, зокрема й на сесіях ІМР, коли опозиційним до нього депутатам затикав рота, перебиваючи виступи, обзивав їх тупими, як валянки, а місцевих жителів – чмошними.
Колишньому депутату ІМР від «Свободи» Лаврентію Кухалейшвілі за стійку громадянську позицію – відмову співпрацювати з Карплюком, захист заплави та інших куточків природи від забудови – спалили дві машини.
Замість самостійного громадського голосу – з’являється контрольоване «представництво громади», позиції якого прописує команда Карплюка (зокрема його піарник Щербина).
Формується інформаційний кокон: телеграм-канали, Facebook-групи, бот-мережі, ITV. Місто стає інформаційно «герметичним» для критики або незалежного аналізу.
«Придворне телебачення» ITV, яке належить колишній дружині Карплюка, фінансується за рахунок надавання «інформаційних послуг» структурам виконкому ІМР та комунальним службам, з яких «видоювали» мільйонні суми.
2 серпня 2018 року: Формальна відставка – неформальний вплив
Карплюк офіційно складає повноваження міського голови. Обов’язки передаються секретарці ради Попсуй (Сайферс). Але той не залишає будівлю Ірпінської міської ради – навіть кабінет за ним залишили.
Він стає головою новоствореної інвестиційної ради Ірпеня – дорадчого органу, який не має повноважень, не проводить засідань, не ухвалює рішень. Проте публічно і психологічно він продовжує виглядати як «той, хто вирішує».
Усі бачать – він на місці, він «радить», він узгоджує. Юридично – не відповідає за жодне рішення. Фактично – контролює, через підконтрольних посадовців, усі документи і процеси, – констатує Ростолопа.
2020: Технологія утримання влади через реєстрацію виборців
До місцевих виборів 2020 року рівень довіри до «Нових облич» суттєво впав. Але команда використала доступ до реєстрів – і масово почала реєструвати нових «мешканців» з інших міст.
Вони не брали участі в житті громади, не знали реального стану речей, але мали право голосу. Саме вони дали партії мандати у міськраді та провели на посаду міського голову Олександра Маркушина.
Отже, те, що виглядало як розвиток, модернізація й турбота про громаду – насправді виявилося багаторічним процесом створення системи, в якій самоврядування стало неможливим.
Системи, де влада – ручна, опозиція – контрольована або витіснена, бізнес – на гачку, громада – декоративна, відповідальність – розмита, рішення – неформальні, але обов’язкові.
Саме ця подвійність влади – офіційна та неофіційна, легітимна й тіньова – і приведе Ірпінь до тієї політичної кризи, яку ми маємо сьогодні, – підсумовує громадська діячка.
