В Україні тривають Шевченківські дні, протягом яких вшановують Великого Кобзаря. Вважається, що митець був одним з тих, хто своєю творчістю сприяв пробудженню української нації від вікового поневолення. Урочисті заходи відбуваються й в Ірпені. Місцеві чиновники начебто переживають, щоб вони не проводилися лише для «галочки». Але їхні пафосні виступи дисгармоніюють з реальністю.
10 березня в Ірпені на центральній площі поблизу приміщення міськвиконкому відбулося урочисте зібрання та мистецька акція «Шевченко єднає покоління».
Образ непримиреного борця за справедливе суспільство у незалежній країні, де живуть вільні від панського гніту люди, на жаль, часто використовують формалізовано.
З одного боку, чуємо пафосні слова чиновників на адресу Генія українського народу. З іншого – бачимо, як наші нові «вершителі людської долі» ігнорують потреби громадян та просто набивають власні кишені.
На площі виступав лідер фракції «Нові обличчя» в Ірпінській міській раді Максим Плешко. Він розповідав про молодого успішного Шевченка, який з кріпака завдяки власному таланту та праці піднявся на вершину. Така собі «американська мрія».
Мовляв, ось такий він молодий і класний, як і наше місто. Правда, оратор промовчав, що в Ірпені тимчасова влада карплюківських маріонеток давно сплелася із забудовною ордою.
Спільними зусиллями вони нищать природні ресурси регіону – зелені зони, заплаву, приватний сектор заради нових будівельних майданчиків, що приносить бариші та мільйонні прибутки.
У місті соціальна інфраструктура не встигає за шаленою забудовою. Звідси – нестача місць для дітей у школах і садочках, відсутність роботи з гідною оплатою праці, дорожні затори тощо.
Із зеленої курортної оази Ірпінь перетворюється на «бетонне гетто». Лише завдяки небайдужим жителям вдається відстоювати куточки живої природи від знищення.
Плешко назвав Шевченка каталізатором створення нашої нації, провісником, флагманом. З цим важко не погодитися. Але одна справа – дотримуватися цих принципів, інша – лити дешевий пафос.
Прикро, але в Ірпені традиційно душать демократичні підвалини цивілізованого суспільства. Це неодноразово демонстрували чиновники на чолі з «біглим» мером Ірпеня Володимиром Карплюком і його маріонетки при владі.
На сесіях опозиційним депутатам та незаангажованим містянам відмовляють у наданні слова чи просто перебивають під час виступів.
Апогеєм попрання права людей стало ухвалення фейкового Генплану м. Ірпеня силовими методами, коли для приборкання обуреної громади використали тітушок, які витіснили незадоволених із сесійної зали.
Тому пафосний оптимізм загальних слів владних ораторів дисгармоніює із реальним станом справ. Це більше скидається на банальну демагогію та примітивне окозамилювання, намагання ввести людей в оману заради отримання політичних дивідендів.
