Уже давно минули ті часи, коли лідер фракції «Нові обличчя» Ірпінської міської ради Максим Плешко «бідував» та фактично сидів на шиї у своєї заможної дружини. Сьогодні заняття підприємницькою діяльністю приносять йому доходи. Водночас родина карплюківського блазня отримує від тимчасової влади Ірпеня непогані дивіденди, зокрема у вигляді ласих «сервітутних» шматків землі у парках та на набережній.
На 82-ій сесії ІМР родині Плешків за договорами сервітуту виділили в Ірпені земельні ділянки. Припускають, що подружжя й раніше їх використовували для ведення підприємницької діяльності.
Отже, Максиму, якого прозвали Папахою, дісталося 0,0098 га для розміщення групи тимчасових споруд – човнової станції та торговельного павільйону на набережній в районі вул. Стельмаха.
Дружині – 0,0078 га для розміщення тимчасової зблокованої споруди та майданчика для зберігання спортивного інвентаря в парку «Центральний» по вул. Чехова.
А також 0,0044 га для розміщення тимчасової споруди – торговельного павільйону в парку «Дубки» по вул. Соборній.
Дивно, чому ці ласі ділянки не надали за договором оренди? За словами депутата Ірпінської міської ради Лаврентія Кухалейшвілі, для цього є відповідна процедура, щоб виставити право їх орендування на прилюдні торги.
Але ірпінські спритники вигадали схему із сервітутами – надавати право користування. У цих документах не регулюється вартість оренди – хоч 0 чи 1 грн. На відміну від оренди майна, де чітко встановлена межа.
Напевне, таким чином екс-мер Ірпеня Карплюк, який реально контролює маріонеткову ірпінську владу, розрахувався з Плешком за слухняні голосування за шкурні питання дерибану.
За уточненою декларацією за 2017 рік останній, як безробітний депутат та радник мера Ірпеня на громадських засадах, очільник фракції партії «Нові обличчя», був бідний, мов церковна миша.
Зараз його справи йдуть краще. Але дух авантюризму кидає на різні, здавалося б, дивні вчинки. Проте ми розуміємо, що це звичайна клоунада, яку він обрав як власну політичну фішку.
Згадаємо, як ця особа приковувала себе до турнікету прокуратури, відстоюючи свого шефа – Карплюка, якого викликали до цієї установи.
«Не дурник у папасі» свого часу витанцьовував перед Шуфричем, носився із каченятами, «всиновлював» котеня тощо.
Зараз розгорнуто політичний проєкт, за яким Плешко мітить у крісло селищного голови Гостомеля.
Цей населений пункт створив власну об’єднану територіальну громаду, від’єднується від Ірпеня, для якого багато років був фінансовим донором.
Звісно, що Карплюк та його оточення не хочуть втрачати селище зі своєї сфери впливу. Тому намагаються «всунути» туди на мера свою людину.
Адже це суттєві бюджетні кошти, які можна відмивати, а також природні ресурси, які є спокуса пустити під висотну забудову.
