Ірпінці вже втомилися спостерігати за політичними війнами, що тривають між Карплюком та Маркушиним – колишнім і теперішнім мерами Ірпеня. Місцева громада стала у цій боротьбі заручником амбіцій лідера «Нових облич», який хоче зберегти свій вплив на міську владу, аби контролювати фінансові та природні ресурси міста. Карплюківська більшість в ІМР стала суттєвим важелем у цьому протистоянні, що призвело до блокування ухвалення бюджету Ірпеня на 2025 рік. Саботаж наштовхує на роздуми про доцільності існування депутатського корпусу як одного з елементів місцевого самоврядування. Чи необхідність посилити рівень особистої відповідальності кожного з обранців.
Відмова чинного мера Ірпеня Олександра Маркушина бути черговим «фунтом» колишнього міського голови Володимира Карплюка вилилася у політичні війни між ними. До участі залучені й табори їхніх прихильників.
Місцева громада стала у цій боротьбі заручником амбіцій лідера «Нових облич», який хоче зберегти свій вплив на міську владу, аби контролювати фінансові та природні ресурси міста. Він вимагає, щоб орган місцевого самоврядування прикривав його злочинні діяння.
Це ми чудово бачимо на прикладі лише двох карплюківських комерційних об’єктів – ЖК River port та ринку на заплаві р. Ірпінь. Адже під час їх будівництва було порушено норми закону, спритники вдалися до підробки відповідних документів.
Як ми розповідали, на березі озера Земснаряд ТОВ «Відважних», власниками якого є Карплюк та його бізнеспартнер Володимир Співак, зводить три висотки на 16 поверхів – ЖК River port.
Споруджують у рекреаційній зоні заплави р. Буча, ділянки махлярі отримали без проведення земельного торгів, та ще й підробили документи, увівши в оману Ірпінську міську раду.
Суд уже втретє відмовив Карплюку в знятті арешту з цього скандального будівництва. З неофіційних джерел відомо, що продаж квартир на цьому об’єкті зупинився. Інвестори, які раніше вклали кошти в цю будівельну аферу, наразі вимагають їхнього повернення.
Облаштування ринку на заплаві р. Ірпінь теж пов’язане з оточенням Карплюка, яке вдалося до підроблення рішень ІМР про зміну цільового призначення земельних ділянок особистого селянського господарства, щоб використовувати їх у комерційних цілях, без сплати до бюджету втрат сільськогосподарського виробництва.
Принципова позиція місцевої влади, яка не збирається узаконювати ці оборудки, призвела до блокування роботи органу місцевого самоврядування з боку карплюківців.
Депутатська більшість в Ірпінській міській раді, яку вдалося зібрати Карплюку, стала суттєвим важелем у протистоянні колишнього і теперішнього мерів. Один із болючих наслідків – блокування ухвалення проєкту бюджету Ірпеня на 2025 рік.
Такий відвертий саботаж наштовхує на роздуми про доцільності існування депутатського корпусу як одного з елементів місцевого самоврядування. Чи необхідність посилити рівень особистої відповідальності кожного з обранців.
Про це розмірковує відома громадська діячка та волонтерка Людмила Першин. Правда, деякі її висловлювання, гадаю, варто сприймати не як крайнє радикальні, а швидше образні.
Хоча й в Україні точиться війна, але до трибуналів ще не доходить. Тому вислів зі старого мультика «стратити неможливо помилувати» напевне поки уявляється у суто філософській площині як «покарати неможливо пробачити».
«Казнить нельзя помиловать»… Саме цей вислів крутиться в голові після того, як депутати ІМР не спромоглися проголосувати за бюджет міста на 2025 рік. Ірпінь входить у новий рік без бюджету…
Ці події з «саботажем» бюджету наштовхнули на певні роздуми щодо доцільності існування депутатів та їхнього впливу на життєдіяльність міста.
Якщо згадати і проаналізувати події в Ірпені за крайні 10 років, то можна зробити висновки, що шкоди від депутатської діяльності більше, ніж користі.
Бо саме депутати є співучасниками тих безчинств і протиправних дій, які відбувалися (і відбуваються) в Ірпені. Саме депутати своїми руками і своєю діяльністю допомагають місцевим рвачам рвати Ірпінь на шмаття.
Мені завжди було цікаво, чому і навіщо люди прагнуть стати депутатами?! Дивує, що в Україні більше немає такої «професії», де люди готові проявляти свій альтруїзм і готові повністю безкоштовно працювати. І на таку безкоштовну роботу щоразу на одне місце зазвичай 30-40 кандидатів. Нонсенс!
Вважаю, що виборче законодавство у тому форматі, який маємо сьогодні, – це цілеспрямоване шкідництво для кожної громади України, бо жодна людина не може йти на вибори, як самостійний незалежний кандидат.
Всіх кандидатів запихують у списки партій, автоматично роблячи з них маріонеток, потім партійні лідери кожному депутату дають настанови та вказівки, як і за які рішення він повинен голосувати. І дуже часто ці голосування не на користь громади.
Ірпінь своїм поганим прикладом показує всій країні, як не повинно бути. Містяни вже втомились спостерігати за політичними війнами колишнього і теперішнього мерів. Громада стала заручником у цій політичній війні.
Але, в той же час, на плечах громади лежить відповідальність за цей безлад, бо саме ірпінчани наобирали таких недолугих і продажних депутатів, які працюють не в інтересах громади, а в інтересах декількох осіб, які вважають Ірпінь своєю власністю.
На світлині, в першому ряду, депутати партії Карплюка «Нові обличчя». Карплюк на вулиці Антонова декілька років тому зробив алею «червоних ліхтарів»…
Пози, міміка і жести депутатів на фото вказують, що вони дуже гармонійно виглядатимуть на алеї «червоних ліхтарів». Стид і сором! «Казнить нельзя помиловать»… Кому в цьому вислові ставте самі», – зазначає Першин.
Дійсно, депутатство для багатьох в Ірпені стало заробітчанством. Це призвело до того, що зелене місто перетворилося фактично у бетонні джунглі з численними соціальними проблемами, повноцінно вирішити які вже просто неможливо. І вони будуть лише загострюватися.
