Жахлива і кричуща ситуація на вулиці Пушкіна, що в Гостомелі, змусила її жителів звернутися до незалежної інформаційної агенції “Погляд” з проханням про допомогу.
Кілька років поспіль жителі Пушкіна є заручниками зачарованої квадратури замкнутого кола. Спочатку терпляче чекали на обіцянки із проведенням каналізації, за кілька років дочекалися: каналізували половину невеличкої вулиці без дотримання технологій, наробили людям біди — на тому все й закінчилося. Перерита вулиця, купи залишеного щебню, піска, сміття, зіпсований вщент асфальт, знищені тротуарні доріжки, кількаметрові калюжі що вглиб, що вшир. Для дітей — проблеми, для дорослих — біда.
До кого тільки не зверталися багатостраждальці: і до Ірпінської міськради, і до селищного голови Гостомеля Юрія Прилипка, і запрошували на збори його заступника — Василя Саєнка… Відповіді чергувалися від:“Все зробимо!” до: “А ми тут до чого, це ж парафія Ірпенської міськради, а відтак проблеми Карплюка!”
Від Валентини К. у розмові неодноразово лунає: “Так а місцева безгосподарна влада нащо нам тоді потрібна, якщо вона неспроможна у себе під носом ради дати?”
Пан Олександр обурений плакатами на білбордах селища, що буцім-то воно змінюється. Так змінюється, але не на краще. “Їм (місцевій владі — прим. ред.) за дерибаном землі та за відмиванням бюджетних коштів за вже засохлі кущі, за пляжні гулянки тощо — не до людей. Хіба їм болить, що діти ламають ноги, що тріщини в хатах, що вантажівки цілодобово літають, як гелікоптери, хіба їм болить бруд той, що скидають нам на вулицю?!” — ледь стримуючи сльози чоловік не говорив, а волав про наболіле.
Минув ще один рік… На Пушкіна почали викладати тротуарну доріжку, аби люди у ХХІ столітті коліньми не міряли калюжі, але знову халепа. Григорій Матвієць, генпідрядник проекту, попередив депутата про демонтаж конструкції через відсутність фінансування. “Змушений буду знімати бодай поребрики, яких ми встановили на десятки тисяч гривень, за які ваше керівництво не заплатило. Мені ж людям зарплату треба платити, а нічим”, ― із розпачем у голосі повідомив Григорій Якович.
Та що там про людей говорити, тут навіть техніка такої вулиці не витримує, грузне.
Недарма у народі кажуть, що біда одна не ходить, а ще й діток своїх за собою водить. Про це не з чуток знають всі, хто мешкає на Пушкіна. Через масову забудову у лісовому масиві на межі Гостомеля й Бучі, важковантажівки облюбували собі маршрут через цю, колись затишну, вуличку. І тепер до бід пушківчан додалися ще й численні тріщини у їхніх будинках.
Депутат Олег Поповичук неодноразово звертався до селищного очільника із проханням посприяти у вирішенні численних проблем вулиці, люди волають про елементарні умови безпеки життєдіяльності їх та їхніх дітей, однак віз і нині там з цілим возиком обіцянок-цяцянок. Тож мешканці Пушкіна на зібранні зі своїм депутатом вирішили самотужки тримати оборону вулиці.
Проблеми цієї невеличкої вулички, колись уквітчаної й затишної, колись світлої від щасливих посмішок жителів, то ― ганьба для місцевих чиновників!
