Декілька разів на місяць в Ірпені проходить акція «Полон вбиває». Її учасники виходять з плакатами, аби нагадати про військових та цивільних полонених, яких утримують рашисти, зниклих безвісти. Українці страждають у ворожих застінках від жахливих катувань. А рідні чекають на їхнє повернення живими, відчуваючи біль від переживань. І нам важливо відгукнутися на нього, підтримати родини, довести, що ми про них пам’ятаємо і не кинемо напризволяще. Власним прикладом це неодноразово доводив міський голова Маркушин, який приєднувався до акції. Громадська діячка Ростолопа вважає, що це – не для створення картинки, а посадовцю дійсно болить.
В Ірпені декілька разів на місяць проводять акцію «Полон вбиває», цього разу – з автопробігом. На неї збираються ті, кому не байдуже до важкої долі військових та цивільних полонених, яких утримують рашисти, зниклих безвісти.
Українці змушені страждати у ворожих застінках від жахливих катувань. А рідні чекають на їхнє повернення живими, відчуваючи біль від переживань.
Суспільству важливо відгукнутися на нього, підтримати родини тих, хто опинився у полоні чи зник безвісти, довести, що ми про них пам’ятаємо і не кинемо напризволяще.
«Це важлива ініціатива для родин, які чекають звістки з полону. І для всіх нас – бо це про біль, про солідарність, про людяність», – констатує громадська діячка Євгенія Ростолопа.
І звертає увагу, як подають згадану акцію «Нові обличчя». Лаконічно, без прізвищ, постатей. Загалом – без сенсу. Тобто згадали щось десь про полон і автопробіг – і досить. Ні слова про те, хто її підтримав, хто був поруч.
Бо так простіше приховати одне: ні секретарки Анжели, яку записали в реєстр як мершу, ні Пащинського, депутата і керівника партійної фракції НО, ні Карплюка – ініціатора усунення законного міського голови Маркушина – на акції не було.
«Їх не було там, де болить. Їх не було з тими, хто чекає. Їх не було з містом. Бо їм потрібні не люди – їм потрібна публічність, камери, чиновники, фото в столичних стрічках. Містяни – не той рівень. Їхні фото не приносять політичного капіталу», – зазначає Ростолопа.
А Маркушин прибув на акцію – разом з двома синами. І робить це не вперше. Не як чиновник, бо поки від посади відсторонений, а як людина, якій довірило місто, як батько, містянин. Як той, кому дійсно болить.
Таке не висвітлять у карплюківських ЗМІ, бо фото Маркушина з жителями Ірпеня не пройдуть редакційний фільтр. Але Євгенія вважає, що це потрібно показати. Бо хтось сидить у кабінеті, пролізши до нього за допомогою реєстру, а хтось – поряд із людьми, бо це його місто і зона відповідальності.
На сторінці секретарки Анжели у день проведення акції «Полон вбиває» не було про це жодного допису. Бо нема болю – є лише посада. Стержня нема – є лише статус.
А місто все бачить. І все запам’ятовує. Маркушину – респект. За позицію. За гідність. За те, що з містянами – не на фото, а в житті, – підсумовує громадська діячка.
