Річка Ірпінь прокладає собі нове русло, навіть незважаючи на те, що на її шляху – набережна, яку почали облаштовувати за часів мерства “фунтихи” Карплюка («Нові обличчя»). Це цілком природний процес, на який впливають різні фактори. У нашому випадку такі зміни могло викликати штучне втручання варварів, які забудовують заплавні землі, вибираючи торф та закидаючи замість нього будівельне сміття, руйнуючи меліоративну систему. Тому нема нічого дивного, що стрімкий потік річки руйнує набережну, підтоплює її також і вода, яка стоїть на заплаві.
Свого часу фахівці попереджали, що забудова заплави р. Ірпінь, зокрема й 10- та 16-поверховими будинками, завдасть шкоди навколишньому середовищу, а також несе небезпеку для жителів міста і потенційних новоселів. Можливе навіть виникнення екологічної катастрофи, яка зачепить не лише наш регіон.
Але бізнесінтереси корумпованих чиновників та їхніх забудовних партнерів переважили здоровий глузд. Окрім висоток, запланували ще й створення котеджного містечка фактично на болоті. Їм байдуже до майбутнього Ірпеня, головне – це нажива.
Наразі ми бачимо, як стрімкий потік води почав руйнувати ірпінську набережну, яку почали облаштовувати за часів мерства “фунтихи” Володимира Карплюка – Анастасії Попсуй (Сайферс). Але назвали все ж “набережною Карплюка”. Основні роботи «довірили» фірмі Сергія Пащинського – МПП «СТК «СОНА».
Бізнесмен тоді був членом виконкому Ірпінської міської ради. Водночас його син Олександр – і на той час, і зараз – депутат ІМР від партії «Нові обличчя». А теща останнього – заступниця ірпінського міського голови Лідія Михальченко.
Унаслідок облаштування набережної відбулося виторфовування заплави та засипання її будівельним непотребом. Як відомо, торф – це природна губка, яка всотує воду й частково утримує її. Глибина його залягання – від 1 до 6 м.
Торфовища – це особливо цінні землі. Тому змінювати їх цільове призначення може лише Верховна Рада України. Але породу вибрали та вивезли, тобто фактично вкрали, збагатившись і на цьому.
Також забудовники, окрім крадіжки торфу, фактично зруйнували меліораційну систему заплави р. Ірпінь, а в деяких випадках прорили власні канали, щоб відвести воду від своїх новобудов. Варварське втручання у природний ареал робить важкопрогнозованим рух підземних вод.
Цієї весни після рясних дощів відбулися часткові затоплення заплавних земель, зокрема й набережної. Підтопило також деякі присадибні ділянки місцевих жителів, вода стоїть, приміром, у погребах, приямках для свердловин, низинах місцевості.
На р. Ірпінь створено систему шлюзів, яка регулює рівень води не лише у річці, а й фактично на землях заплави. Логічно, що забудовники зацікавлені якнайшвидше скинути зайву рідину. Адже зараз, наприклад, бачимо повністю залиті котловани новобудов котеджного містечка, яке вирішив будувати Карплюк та його бізнеспартнери.
Раніше вода розливалася по заплаві, де й відстоювалася. Частину всотувало торфовище, частина випаровувалася, поступово все природним шляхом приходило у норму.
Прискорене скидання води у шлюзах призводить до затоплення місцевості, яка знаходиться нижче за течією. Як відомо, рівень р. Ірпінь – нижче рівня Київського водосховища. Тому воду з неї доводилося перекачувати до нього, щоб запобігти підтопленням.
Відомо, що набережну затоплює уже не вперше. І це відбувається після рясних злив. Водночас раніше кожні 10 років вода щедро заливала заплаву після весняної повені.
Якщо низка факторів складеться в одне ціле, то це може закінчитися екологічною катастрофою. Можливо, й з руйнуванням новобудов. Не хотілося б, щоб потім новосели кумкали на заплаві разом із жабами.
