Чому з року в рік екологи і пожежники просять не спалювати суху траву? На жаль, люди досі помилково вважають, що “спалювати траву добре”, не замислюються про негативні наслідки власних дій. Розглянемо Топ-5 небезпек.
1. Зростання кількості масштабних пожеж Із приходом весни та підвищенням температури повітря, все частіше виникають пожежі в екосистемах. Пов’язано це з масовим спалюванням сухої рослинності та її залишків на відкритих територіях. Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10% лісових пожеж виникає через проведення весняних підпалів. Пожежонебезпечними є всі торф’яні родовища, осушені землі з торф’яними ґрунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3-1,5 метрів. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність в десятки разів більшу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також виступає можливим переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території і негативно впливає на здоров’я людей, що знаходяться в зоні його розповсюдження.
2. Отруєння канцерогенними сполуками Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий, він дуже неприємний людям, подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергії. При спалюванні сухих рослинних решток, разом із димом у повітря, а потім й у легені людини потрапляють важкі метали, діоксини, бензопірени, окисиди азоту та найрізноманітніші канцерогенні сполуки. Наприклад, в тліючому без доступу кисню листі й траві виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини онкологічні захворювання. З листям часто горить безліч сміття, що істотно підсилює забруднення атмосфери. Згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка, і відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу, отже – посилюється так званий «парниковий ефект», який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
3. Збіднення грунтів Вогнем знищується не лише суха рослинність та її залишки, а й насіння, паростки дерев та корені майбутньої рослинності, так, що земля на кілька років зменшує підріст свіжої зелені. Спалювання трави аж ніяк не сприяє підвищенню родючості ґрунтів. Адже висока температура при горінні знищує всю мікрофлору, що утворюється у верхньому шарі ґрунту. Під час пожеж гине багато комах, їх личинки, лялечки, а також сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші дрібні тварини, які беруть участь у процесі утворення ґрунту. Дощові черв’яки в природі швидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту до коріння рослин і одночасно роблять ґрунт пухким, живим. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
4. Загибель флори Під час спалювання сухостою, очевидно, страждають трав’яний, кущовий та деревний покрив. У результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинності. Скрізь, де пройшли підпали, не буде вже колишнього різнотрав’я, а бур’яни захоплять звільнену територію. Після підпалів виживає і першою пускається в ріст найбільш стійка та невибаглива трава – це бур’янові трави, що не дають далі зростати іншим. Бо гине насіння рослин і трав на поверхні землі, а також під землею. Насіння кожного виду рослин повинно проходити певний температурний режим для того, щоб прорости. При підпалі трави гине вся корисна мікрофлора грунту, в тому числі і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, найцінніший навесні, коли рослини набирають силу.
5. Загибель фауни Гинуть не тільки мікроорганізми, але й знищуються гнізда птахів. Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, які мешкають у сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. У 10 см верхнього шару грунту міститься близько 90% розмаїття флори і фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібних ссавців, плазунів. Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щевриків. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. Із випалених місць птахи йдуть назавжди.
На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.
Якщо ви бачите, як несвідомі громадяни палять листя та траву – поясніть, будь ласка, чому це не слід робити, скоріш за все вони несвідомі щодо цього! Кожен із нас має законне право боротися із підпалами, відстоюючи своє конституційне право на довкілля, безпечне для життя і здоров’я!
Довідка:
Державна екологічна інспекція закликає не спалювати суху рослинність та сміття.
Крім шкоди, що буде завдана довкіллю та здоров’ю людей, порушник нестиме відповідальність за свої дії: згідно ст. 77-1 КУпАП – на громадян накладається штраф у сумі від 170 до 340 грн., а на посадових осіб від 850 до 1190 грн. За ті ж самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, на громадян накладається штраф у сумі від 340 до 680 грн., на посадових осіб від 1190 до 1700 грн.
Також необхідно зазначити, що за підпал відповідає не тільки безпосередньо палій, а й власник (орендар) земельної ділянки.
Стаття 77 КУпАП (Кодекс України про адміністративні порушення).
