Відставний мер Ірпеня Володимир Карплюк, який балотувався до Верховної Ради від округу №95, за підрахунками Руху ЧЕСНО лише на телерекламу витратив майже 14 млн грн. Але навіть такі шалені кошти не допомогли йому посісти омріяне парламентське крісло.
На виборах до Верховної Ради 2019 року, як зазначає ЧЕСНО, в мажоритарних округах обрали 199 народних депутатів.
Щоб вирвати перемогу, необхідно було вести ефективну агітаційну кампанію. Дехто з кандидатів від цих округів вирішив рекламувати себе на національних телеканалах.
Але коштує це дуже дорого. Вартість однієї секунди реклами у прайм-таймі на центральному телебаченні під час цієї виборчої кампанії сягала 3000 гривень.
За даними медіамоніторингу, на це пішов 21 кандидат-мажоритарник. На показ виборчої телереклами на національних каналах вони витратили відповідно від 170 тис. до 14 млн гривень. А усі разом – майже 74 млн гривень.
Проте ще не оприлюднено офіційні звіти. Цифри в них можуть відрізнятися. Тому варто буде перевірити, чи збігаються видатки, задекларовані політиками, з результатами моніторингу.
Загалом із 21 кандидата-мажоритарника, який рекламував себе на національних каналах, до Верховної Ради пройшов лише один – Микола Княжицький (5,3 млн грн).
Незаперечним рекордсменом за розмірами витрат на виборчу телерекламу став відставний мер Ірпеня, лідер партії «Нові обличчя» Володимир Карплюк.
Посадовець, який під тиском громади та кримінальних проваджень змушений був залишити тепленьке крісло і тікати до парламенту за недоторканністю, не пожалів викинути на це майже 14 млн гривень.
Але і такі шалені кошти не допомогли йому стати народним депутатом. В окрузі №95, до складу якого входить місто Ірпінь та частина Києво-Святошинського району, переміг представник партії «Слуга народу» Олександр Горобець.
Цікаво, що Карплюк – це єдиний кандидат-мажоритарник, який балотувався у місті обласного значення та районному центрі, а не в столиці чи обласному центрі, та дозволяв собі рекламуватися на національних телеканалах.
Варто нагадати, що Закон України «Про вибори народних депутатів України» під час виборчої кампанії обмежує витрати мажоритарників – сума, еквівалентна 4000 мінімальних заробітних плат.
Цього разу це 16,7 млн гривень. А, до речі, один вихід 30-секундного ролика у прайм-таймі на каналі «1+1» коштує більше 40 тис. гривень.
Окрім телереклами, піар-кампанія Карплюка включала в себе й організацію агітаційних заходів, роздачу пайків та пропагандистських матеріалів.
Так, майже 1,3 млн гривень коштував колишньому службовцю 50-тисячний наклад журналу, за допомогою якого піарили його похід до Верховної Ради від округу №95. Видання містило 100 листів крейдованого паперу, що коштує на порядок дорожче, ніж газетний.
Звісно, що виборча кампанія, яка закінчилася провалом, вилилася екс-меру Ірпеня в непогану копієчку. З іншого боку, активно використовувався адміністративний ресурс міста.
Також до агітації підключили певних осіб – як відомих, так і пересічних громадян. Одні з них – пригодовані до бюджетного корита, другі – заручники посад та ведення бізнесу, треті – просто матеріально зацікавлені.
На жаль, місцевих жителів завдяки карплюківській пропаганді намагаються поділи на ворогуючі табори. Прикро, що люди не бажають задумуватися на тим, що насправді розрекламованого «ірпінського дива» від Карплюка немає.
В Ірпені не створюються у великій кількості нові робочі місця, не з’являються сучасні екологічно чисті підприємства чи заклади, школи та дитячі садочки, медичні установи, які б задовольнили населення міста, яке, до того ж, постійно зростає шаленими темпами.
Єдиною складовою цього «дива» є нещадне винищення невідновлювальних природних ресурсів під висотну забудову. І байдуже, що це земля заплави, промислового чи медичного призначення, що на ній ростуть вікові дерева, які очищають повітря від викидів і збагачують його киснем, захищають від катаклізмів.
Мета у спритників одна – хутко забудувати, отримати надприбутки та втекти з грошима, залишивши місто розгрібати численні соціально-економічні проблеми, які вже сьогодні вилазять боком – перебої з електропостачанням, якість води, нестача місць у школах та садочках, затори на дорогах, відсутність роботи тощо.
