Поки працівники Ірпінської міської ради відмовчуються, не коментуючи нещодавній бойкот, ексмер Ірпеня Володимир Карплюк написав допис в соцмережі, в якому вирішив їх захистити та висловити незадоволення щодо викликів їх на допит до прокуратури. Очевидно, Карплюк не врахував той факт, що ділиться інформацією, якою першим явно не повинен володіти вже колишній мер міста. Тому цілком логічними є твердження ірпінських активістів, що саме Карплюк вкотре спонукав своїх колишніх підлеглих до неправомірних дій.
Після програшу на виборах та чергових арештів його бізнес-об’єктів, Володимир Карплюк та його медіа-консультант Петро Щербина вдаються до відчайдушних кроків з дискредитації своїх опонентів: організовують страйки та пікети, активно розповсюджують замовні матеріали, публічно звинувачують активістів, опозиціонерів та правоохоронців. Та іноді такими діями вони лише підтверджують звинувачення в свою сторону та причетність до правопорушень.
Тож сьогодні у своєму дописі на facebook-сторінці, ексмер, що не повинен мати жодного стосунку до подій в міській раді, називає хворими голови, що визначили зачинену на один день міську раду як страйк, зокрема, вказуючи на керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Юрія Дмитруня. Та попри це, дві третини свого допису присвятив поясненням, чому ж все таки держслужбовці мають право на страйк.
Пояснення юриста за фахом включали в себе відсилання до Європейської соціальної хартії №163 та приклади справ в Європейському суді з прав людини, здебільшого турецьких громадян – членів профспілок, які у 2013 році приєднались до антиурядових демонстрацій, влаштованих найбільшими профспілками Туреччини. Варто зазначити, що Туреччина дійсно ратифікувала Європейську соціальну хартію, та зі своїми поправками до певних пунктів. Пункт 6, який гарантує всім однакове право на організацію та участь в страйку – один з пунктів, з яким не погодилась Туреччина у 1996 році при підписанні Хартії.
Та Карплюк вперто порівнює Туреччину, що протестувала проти своєї влади з надією змінити режим, та Україну, що лише нещодавно пережила Революцію Гідності та на даний час веде війну з Росією на Сході. Та попри те, що текст допису Карплюка скопійований з дослідницького сайту Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини, він скопійований з кількома пропущеними словами. Вони стосуються однієї, дуже важливої для сучасної України умови: право на страйк держслужбовців дійсно забезпечується в законодавстві багатьох країн, але в мирний час.
Те, що ірпінські посадовці дозволили собі добровільно “прогуляти” роботу в час ведення військових дій на сході країни, можна назвати не лише порушенням законодавства, а й порушенням всіх моральних норм. Окрім того, називаючи свій прогул не страйком, а бойкотом, вони вчергове вдаються до маніпуляції. Наші журналісти вирішили порівняти визначення слів “бойкот” та “страйк”.
Відповідно до закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Визначення бойкоту в українському законодавстві немає, але економічна енциклопедія визначає його як спосіб політичної та економічної боротьби, що припускає повне або часткове припинення стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою. Тож у випадку Ірпінської міської ради, бойкотом було б ігнорування дій прокуратури або окремо Юрія Дмитруня, або ж, наприклад, відмова від проходження допитів, на які ірпінських посадовців запрошують регулярно.
Звертаємо увагу, що порядок проходження служби в органах місцевого самоврядування, всіх посадовців та працівників Ірпінської міської ради та Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (крім технічного персоналу), регулюється Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
Стаття 12 цього Закону чітко говорить, що посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень.
Варто зазначити, що якщо невихід працівників ІМР на роботу все ж буде визнано незаконним страйком, то відповідно до ЗУ “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, їм загрожує дисциплінарна або адміністративна відповідальність. А от організаторам страйку, які спонукали його учасників до дій, загрожує вже кримінальна відповідальність.
До того ж, це вже не перший випадок, коли Володимир Карплюк схиляє “групу підтримки” до певних, вигідних йому дій . У 2017 році він організував позачергову сесію міськради, на яку депутатів скликав вибірково – лише тих, хто голосує за вигідні для нього рішення. Також влаштовував пікет після обшуків міської ради з вилученням документів, в якому під прикриттям небайдужих громадян брали участь працівники комунальних підприємств, міської ради, забудовники та представники “кишенькових” громадських організацій.
Тому як би Володимир Карплюк не називав політичні ігри, що спонукають його та працівників міської ради до відчайдушних кроків, Києво-Святошинська місцева прокуратура на чолі з Юрієм Дмитрунем продовжує розслідування численних кримінальних справ проти ірпінських можновладців.
