В Ірпені повинні знати, яка важлива роль нашого міста в українській культурі ХХ століття. Він був місцем де впродовж багатьох років жили, працювали, відпочивали та надихалися не лише Літератори з усіх куточків України, але й митці, які працювали у сферах Кіно та Театру: режисери та сценаристи.
Серед них легенда українського кіно Іван Миколайчук — кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988 (посмертно).
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.
8,5 млн глядачів побачили «Тіні забутих предків» протягом першого року прокату
«Тіні забутих предків» на довгий час фактично заборонили до показу.
За підсумками на Міжнародному кінофестивалі в аргентинському місті Мар-дель-Плата картину нагородили «Південним хрестом», а також призом ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти.
1965 — Кубок фестивалю —на Міжнародному кінофестивалі у Римі
1966 — Золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках (Греція)
1966 — спеціальна премія журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук
1991-го оператору Юрію Іллєнку, акторці Ларисі Кадочниковій, художнику Григорію Якутовичу і покійному на той час Сергію Параджанову присудили за стрічку Шевченківську премію
У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» (1972) був не лише виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактичним співрежисером. Також через те, що:
У 1957 — закінчив Чернівецьке музичне училище.
Та у 1961 — закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.
Працював над музичним оформленням фільму, в «Пропалій грамоті» він дав нове життя звучанню бандури — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.
«Пропала грамота» вийшла на екрани лише наприкінці 1980-х років. І.Миколайчука поступово майже відлучили від творчого процесу. Впродовж 5 років, за вказівками партійних бонз, його прізвище викреслювали з більшості знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити актора у своїх фільмах.
