Знищення та осушування боліт разом зі стрімкими змінами клімату створюють низку загроз екологічній системі України. Зокрема, через часті посухи, високі температури та екстремальні опади висушені та переорані торфовища перетворюються на порохові бочки, які можуть спалахнути з небаченою силою. Це принесе чимало проблем мешканцям прилеглих територій, які будуть змушені дихати вуглекислим газом у великих кількостях.
Ірпінські торфовища накопичують в собі небезпеку через діяльність людини
Біля річки Ірпінь, за свідченнями екологів, знаходиться один з найбільших торф’яних масивів з усіх київських околиць. І майже вся заплава річки утворена з торфовищ, загальна площа яких складає декілька гектарів.
У 50-х роках на заплаві річки Ірпінь почалась масшатбна меліораці. Між торфовищами поклали численні меліоративні канали, які дозвлили не лише виводити воду з них, а й повертати назад з водойми. Такі осушувальні системи вважаються одними з найефективніших для розміщення на пожежонебезпечних ділянках.
Після цього земельні ділянки біля річки стало можливо використовувати для ведення сільського господарства і за часів існування СРСР так і було. Ірпінська заплава частково годувала Київ морковю, картоплею та іншими сільгосп продуктами.
Після 90-х років активне господарювання на цих ділянках закінчилося, і торфовища отримали шанс на відновлення. Але екологи стверджують, що через те, що землю тут переорали, торфовища частково втратили свою здатність до накопичування вологи. Але на поверхні стали накопичуватись рослинні рештки, які, власне, можуть легко спалахнути і досі, охопивши дуже великі площі.
Додаткові кліматичні зміни перетворюють сухий торф на динаміт. При загорянні заплавних територій Приірпіння навіть місячна норма опадів за день не змогла б його загасити, адже він просто не всотає воду, пояснює науковиця Інституту агроекології і природокористування Наталя Мельник.
Забудова заплави – небезпечна, але люди не завжди розуміють, чому
Науковці досі б’ють на сполох на твердять, що ці території подекуди вже не придатні для ведення господарства, але і не можуть бути забудовані. Їх потрібно відновлювати, але через розпаювання ділянок це зробити складно. Окрім екологічних проблем, це тягне за собою небезпеку для життя людей, які живуть в будинках на заплаві. Забудова ускладнює доступ пожежників до заплави в разі пожежі. Крім того, мешканці заплави часто самостійно вирішують, як вони хочуть боротись з пожежами та підтопленнями без жодного розуміння системи.
«Люди думають, що достатньо якось врегулювати воду в шлюзах та каналах – і вони уникнуть підтоплення. І не розуміють, що будуючись у заплаві, вони автоматично наражають себе на небезпеку підтоплення. Їх починає підтоплювати, вони одразу – зроби щось. А що тут зробиш, коли дім побудували в місці, яке з року в рік підтоплюється?»
Екологи пропонують вводити мораторії на осушення боліт, які перебувають в природньому стані. Вже осушені торфовища вони пропонують відновлювати. Така риторика часто звучить і від посадовців, але досі залишається лише на папері. Подібна практика існує в європейських країнах, і навіть в Україні коштами іноземних донорів вже реанімували кілька боліт і торфовищ.
Такі заходи необхідні для відновлення природи та здоров’я людей, які мешкають поруч. Адже зараз вони страждають від помилок минулого, щороку дихаючи димом, що йде з палаючих торфовищ. В цьому має бути зацікавлена не лише центральна влада, а й місцеві громади, які все частіше потерпають від пожеж, пилових буревіїв і підтоплення.
Джерло: Тексти.org.ua
Наша редакція нагадує, що на заплаві річки біля Ірпеня вже кілька років ведеться незаконне будівництво ЖК “Синергія Сіті” ірпінського депутата Ігоря Оверка. Ділянки неодноразово потрапляли під арешт. Громада оскаржує будівництво в судах з кількох причин:
-ЖК зводиться за межами міста, які у 2018 році розширили незаконно Ірпінською міською радою;
– Відбувається знищення екосистеми річки Ірпінь та пошкодження цінних грунтів, знищення можливості річки до самовідновлення та загроза її пересихання;
– Забудова спричинить погіршення екологічної ситуації в регіоні через скидання технічних вод і нафтопродуктів у ґрунтові води та в річку;
– Забудова створює ризики підтоплення найближчих житлових будинків через пошкодження будівельниками меліоративної системи та торфовищ заплави.
