2 жовтня в усьому світі відзначають Міжнародний день лікаря. Про труднощі і радощі однієї з найважливіших у світі професій з нагоди свята ми поспілкувалися із заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення Ірпінської центральної міської лікарні, кандидатом медичних наук — Інною Комісаровою.
— Інно Валентинівно, розкажіть про свій шлях до професії. Які обставини спонукали вас стати лікарем?
— Можна сказати, що це була сукупність обставин. По-перше, приклад моєї бабусі, яка працювала в лікарні. По-друге — настанови батьків. Бабуся не була лікарем, але, мабуть, вона дуже хотіла ним стати. На жаль, їй це не вдалося, але вона розповідала багато історій з життя лікарні, і мені хотілося бути причетною до них. Мені здається, вона хотіла, щоб я продовжила її справу і стала лікарем. Тому вступила на лікувальний факультет Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Потім отримала спеціалізацію з акушерства та гінекології. Після її закінчення я працювала акушером-гінекологом у Ворзельській поліклініці, а через деякий час очолила її. Згодом мене запросили на посаду заступника головного лікаря в Ірпінську центральну міську лікарню. На цій посаді я працюю з 2011 року.
— Що посприяло вашому вибору медичної спеціальності?
— Це був абсолютно свідомий вибір. Мені здається, що лікар акушер-гінеколог — найбільш позитивна спеціальність серед усіх інших, бо допомагати жінкам, відчувати чудо народження дитини — то є велике задоволення.
— Мені відомо, що ви приділяєте велику увагу підвищенню свого професійного рівня. Наскільки взагалі це важливо для медичного працівника?
— Звичайно, важливо. Лікар має бути багатогранним, мати мультидисциплінарні знання та постійно вдосконалювати їх. Це та спеціальність, завдяки якій навчаєшся все життя. Необхідно завжди вивчати новітні діагностичні технології, сучасні методики лікування — як фармацевтичні, так і хірургічні. Лікарі Ірпінської центральної міської лікарні, як і всі інші лікарі України, згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров`я України, повинні проходити кожні 5 років курси підвищення кваліфікації. Їхній освітньо-кваліфікаційний рівень визначає поважна атестаційна комісія. Якщо до лікаря є певні зауваження або скарги про те, що він не виконує своїх функціональних обов’язків, не відповідає професійним якостям, то комісія може позбавити його категорії. І тоді треба проходити весь шлях спочатку: навчання, екзамени… Це на так просто. Крім того, лікар має постійно займатися самовдосконаленням, відвідувати тренінги та семінари, вивчати накази, читати багато професійної літератури. До речі, ми постійно проводимо на базі Ірпінської центральної міської лікарні усілякі тренінги та семінари. Нерідко з колегами відвідуємо різноманітні семінари за власні кошти, а потім впроваджуємо здобутий досвід (включно із зарубіжним) в наших закладах охорони здоров`я.
— Якими якостями має володіти справжній лікар?
— Лікар завжди має бути готовим до несподіванок, швидкого прийняття нестандартних рішень, вміти брати відповідальність за життя пацієнта. Лікарі акушери-гінекологи кожного разу відповідають одразу за двох: матір і дитину. Справжній лікар на мій погляд — це той, хто любить людей та став лікарем за покликом серця, має терпіння і розуміє, що треба все життя навчатися. А ще — обов’язково отримувати задоволення від своєї професії. Якщо його немає — можливо, слід задуматися, чи варто працювати лікарем?
— Хто з колег в Ірпінській центральній міській лікарні є для вас прикладом?
— Важко назвати когось конкретно. Але, наприклад, лікарі-реаніматологи особисто для мене — приклад витримки та мужності. А жінки-реаніматологи — взагалі залізні леді. Крім того, я маю дуже позитивне ставлення до лікаря-онколога Ірпінської міської поліклініки Олени Жирнової, вона по-справжньому віддає своє життя роботі… Чесно кажучи, можна перерахувати абсолютно всіх лікарів.
— Що б ви хотіли побажати лікарям з нагоди свята?
— Своїм колегам я хочу побажати міцного здоров’я, терпіння і більше поваги від держави та пацієнтів. А ще бажаю, щоб ми нарешті дочекалися тих часів, коли лікар буде отримувати гідну оплату своєї праці.
Спілкувалася Юлія Гапон
