Останній місяць в Ірпені проходить під гаслами “збережи зелений Ірпінь від забудови”. Активісти та небайдужі мешканці намагаються відстояти заплаву річки від будівництва комплексу “Синергія Сіті”, адже це неминуче вплине не лише на соціальну, а й на екологічну ситуацію регіону.
Та насправді захисту потребує не лише заплава. Хаотична забудова за декілька останніх років знищила гектари зелених зон. Здається, що такі дії є поширеними в Україні і мають надто незначний вплив на екологію, але це не так.
Окрім того, що значна забудова міст забирає в їхніх мешканців комфорт, вона ще й спонукає до енергомарнотратності. Науковці вимагають від урядів всього світу термінових рішень, які можуть знизити шкідливий вплив на природу без негативних економічних наслідків.
Цю проблему можна розглянути локально. У 2019 році Київський міжнародний економічний форум проводив опитування в Україні щодо найважливіших проблем, які турбують пересічних мешканців. Важливо зазначити, що забруднення навколишнього середовища опинились на 5 місці переживань українців, після рівня медичного обслуговування, корупції, економічного розвитку та бідності.
Але запитання про найважливіші екологічні проблеми одразу показало, що багато пунктів можуть бути забезпечені не лише загальною державною політикою, а й активними діями місцевої влади і особистими діями кожного, задля подальшого формування кліматичної поведінки.
Гіпотетична готовність громади робити певні кроки на зустріч збереженню довкілля говорить про те, що в країни є потенціал. А з кожним роком зростає і практична залученість людей до екологічних заходів.
Багато з цих проблем знайомі ірпінцям. Поки уряди найбільших країн працюють над спільними глобальними стратегіями з боротьби зі змінами клімату, дії України в цьому напрямку не є ефективними, а влада на місцях взагалі не виявляє бажання рухатись в напрямку екологічності. До прикладу в Ірпені пріоритетом все частіше стає бізнес, а не природа. Наприклад, вирубка лісів, забруднення повітря, річки та грунтів – те, чим активно займається влада останні роки. Результатом є те, що кількість мешканців невеличкого передмістя невпинно наближається до рівня великих обласних центрів.
Хаотична забудова тягне за собою наступні екологічні наслідки:
- забруднення та зневоднення річки внаслідок забудови її берегів;
- дозволи на виторфовування призводять до пошкодження особливо цінних грунтів та меліоративної системи річок;
- вирубка зелених насаджень та відсутність ініціатив зі збереження зелених зон: місто залишається без вікових хвойних дерев, які є прекрасним джерелом кисню, натомість поповнюється декоративними зеленими насадженнями, вартість яких значно завищена;
- відсутність інформаційних кампаній та забезпечення сортування та переробки сміттєвих відходів: мешканці Приірпіння згодні сортувати сміття, але не мають такої можливості;
- не витримує навантаження система громадського транспорту: мешканці міста все частіше обирають як засіб пересування автівки, що збільшує викиди парникових газів у повітря.
Днями місцевий депутат Ірпінської міської ради Лаврентій Кухалейшвілі разом з іншими активістами став на захист заплави та організував безстроковий пікет. Таким чином мешканці Ірпеня мають змогу підтримати ініціативу протесту проти знищення місцевої екосистеми. Такі дії, хоч і дуже локальні, також підвищують екологічну свідомість та привертають увагу до проблем, які є поширеними і в багатьох інших містах України.
Окрім підтримки громадських ініціатив зі збереження зелених зон та водойм, кожен може наважитись на інші кроки для допомоги екології. Наприклад, вживати екологічні продукти, використовувати енергоефективні технології, зменшити кількість відходів та намагатись сортувати їх, та врешті-решт, спонукати державну та місцеву владу створювати глобальні ініціативи зі збереження природи, слідкуючи за їхніми передвиборчими програмами та обіцянками, а пізніше – контролюючи їх та вимагаючи виконання.
