Із запуском кампанії виборів мера Ірпеня Карплюк почав вибудовувати на роки вперед мережу впливу, щоб сформувати вертикаль тотального контролю. Одним із її інструментів став «Фонд громади Приірпіння», який очолювала Попсуй (Сайферс). Під брендом благодійності фактично контролювали інформаційні та грошові потоки, політичні кадри. Ця організація «засвітилася» у справі щодо підготовки рашистами терактів в Україні. Про це розповідає громадська діячка Ростолопа.
У циклі матеріалів про формування карплюківської влади в Ірпені Євгенія Ростолопа розписує мережу впливу, вибудувану екс-мером Карплюком. Зокрема як «благодійність» стала інструментом політики і пропаганди.
Стратегію він розробляв на роки вперед, щоб утворити вертикаль тотального контролю. І не лише через посади, а й фонди, медіа, «потрібні» громадські організації та зручні для нього «нові обличчя».
Одним із її інструментів став «Фонд громади Приірпіння», який очолювала Попсуй (Сайферс). Під брендом благодійності фактично контролювали інформаційні та грошові потоки, політичні кадри.
У 2015 році фонд заснував ІА «АйТіВі», яке згодом стало основним підрядником Ірпінської міської ради. Цю власність із Попсуй переоформили на забудовника Оверка, а потім – на дружину Карплюка. Фірма «видоювала» з ІМР та комунальників мільйонні кошти.
«Та суть була не в людях, а в системі. «Нові обличчя» – це не про новизну, не про політичну альтернативу. Це про змінні фасади сталого механізму впливу», – переконана Ростолопа.
Бо за ними все одно стояли старі схеми – вертикаль підконтрольних ГО, «благодійних» фондів, ЗМІ, тендерів і кадрових призначень. Структура працювала незалежно від ідеології та обставин.
У 2016-му СБУ проводила обшук у підозрюваного, який готував теракт на території Херсонщини у змові з представником загальноросійської організації «НАШІ» – прикриття для підривної діяльності рашистів в Україні.
Вилучили понад 30 кг вибухівки, гранати, електродетонатори. А ще договір про благодійну допомогу, укладений із «Фондом громади Приірпіння». Даний факт зафіксовано в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва. Це був перший тривожний сигнал.
А в 2017 році, коли під час обшуку в будівлі Ірпінської міської ради знайшли повний пакет документів згаданого фонду: установчі документи, банківські виписки, фінансові накази, ордери, внутрішні протоколи.
У тій же кімнаті виявили документи ГО «Європейська асамблея жінок-депутатів», співзасновницею якої також була Попсуй. Обшук відбувся на підставі ухвали Обухівського районного суду.
Це вже ланцюг подій: фігурування фонду в справі про підготовку теракту та знаходження його документів у ІМР, де їм точно не місце.
Наразі, коли і Херсон, й Ірпінь перебували в окупації, коли у цих містах гинули люди, – ми інакше сприймаємо слова «теракт», «вибухівка», «інформаційна мережа». Як і те, що договір ірпінського «благодійного» фонду знайшли серед доказів у справі, де йшлося про замах на масове вбивство українців.
«Це не доведення провини. Це – дзеркало, в якому ми бачимо, наскільки небезпечною може бути безконтрольна влада. І наскільки глибоко можуть вкоренитися зв’язки», – констатує громадська діячка.
І додає, що Карплюк будував свою систему так, щоб залишатися при владі за будь-яких обставин, навіть перебуваючи у тіні й усадивши у мерське крісло своїх «фунтів». Йому не була важлива ідеологія – лише інструменти.
Він формував структуру, яка могла б працювати з будь-якою політичною силою, незалежно від її справжньої суті. У центрі – не партія, не програма, не відповідальність, а контроль.
Після пережитої часткової окупації Ірпеня, численних жертв по-іншому сприймаємо різні речі. Згадуються і депутатський новообличчівський торт для російського шоу, і рашистський гімн на сесії ІМР.
Тому систему впливу, яка була створена в Ірпені та певним чином дотична до осіб, причетних до підривної діяльності, не можна залишати без уваги.
«Я не висуваю звинувачень. Я даю посилання на офіційні документи, з яких кожен може зробити власні висновки. Якщо спецслужби в 2016 році щось пропустили – зараз саме той час, щоби повернутися до цих питань із новим баченням.
Це – не про помсту. Це – про пам’ять. І про відповідальність перед громадою, яка заплатила за спокій надто високу ціну», – підсумовує Ростолопа.
