Відставний мер Ірпеня Карплюк («Нові обличчя»), який є фігурантом численних антикорупційних журналістських розслідувань, надіслав листа «Главкому». Скандальний забудовник запитує, чи отримує голова громадської ініціативи «Голка» Федорів винагороду за свої статті, опубліковані на цьому сайті. Він через суд хоче спростувати певні твердження, що стосуються дерибану Біличанського лісу. Позови до суду, звернення у ЗМІ щодо текстів активістів, чорнуха у соцмережах – це методи тиску на громадян, які ведуть боротьбу з недоброчесними забудовниками.
Голова громадської ініціативи «Голка» Ірина Федорів у своєму блозі на «Українській правді» розповідає, що редакція «Главкому» отримала листа від колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка («Нові обличчя»). Скандальний забудовник запитує, чи отримує вона винагороду за публікації на сайті, чи має посвідчення журналіста.
Федорів це пов’язує із його судовим позовом до неї, у якому вимагає спростувати інформацію, що пов’язує партію «Нові обличчя» з дерибаном Біличанського лісу. А також щодо зв’язку його політичної сили з екснардепом від «Слуги народу» Олександром Дубінським, якого судять за державну зраду.
Ми уже неодноразово розповідали, що у 2008 році тодішня влада Коцюбинського роздала землі Біличанського лісу депутатам, їхнім родичам та сумнівним кооперативам. Дісталися ділянки й Карплюку, який сподівався їх забудувати.
Наразі Біличанський ліс став частиною Національного природного парку «Голосіївський», а прокуратура через суд повертає роздерибанені землі.
«Позови до суду, звернення у ЗМІ щодо текстів активістів, чорнуха у соцмережах – це все одна з форм тиску на громадян, які ведуть боротьбу з такими недоброчесними забудовниками, як Карплюк», – наголошує Федорів.
Вона запевняє, що ніколи не отримувала кошти ні від «Главкому», ні від «Дзеркала тижня», ні від «Української правди», ні від «Еспресо», ні від The Page, ні від «Лівого берега», ні від «24 каналу».
Це все на волонтерських засадах, як громадянка, бо вірить, що це важливо для зміцнення державності та зміни суспільства. А заробляє на життя як менеджер (СТБ, Рух ЧЕСНО, «Голка») або лектор (Міжнародний республіканський інститут).
«Є функція журналіста, а є роль громадянина. Це тоді, коли ти дієш як виборець, і те, що ти пишеш – не робота, а громадська діяльність.
Я знаю, що забудовники підуть до суду, будуть запускати чорнуху, і хочу мати в цей момент свободу громадянина, а не обмеження у вигляді функції журналіста», – пояснює голова «Голки».
Вона розмірковує, що Карплюк бачить в усьому монетизацію. Як політик, який очолює партію «Нові обличчя», із 2010 по 2020 роки постійно балотувався, він має усвідомити: виборець має право оцінювати його діяльність.
Судові процеси, листи і чорнуха цього не змінять і не залякають активістів у регіоні. Місцеві князьки, забудовники до цього повинні звикати. Як відомо, Карплюку Верховний Суд України купити ще не вдавалося.
Аби залучити «однодумців» до боротьби із незаангажованими ЗМІ та представниками громади, він навіть заснував Фонд захисту репутації, який начебто покликаний боротися з інформаційним терором та захищати права жертв наклепів у засобах масової інформації та соцмережах.
Люди сміялися, як ця особа, за якою тягнеться довгий шлейф кримінальних проваджень, яку судять за розтрату коштів, вдає із себе такого собі «страждальця» і закликає усіх бажаючих долучатися до свого кола, обіцяючи допомогу.
До речі, на сайті згаданого фонду є опція, де передбачено занесення медіа та журналістів до так званих «чорних списків».
На власному досвіді Федорів неодноразово переконувалася, що «закон у Приірпінні не працює навіть тоді, коли є бетонні докази». Та й журналісти нічим особливо не захищені.
Як приклад, наводить напад забудовника на знімальну групу. Були докази перешкоджання журналістській діяльності. Але судові процеси відповідальність у межах закону звели усе нанівець.
Тому, коли маєш справу в нашому регіоні з політиками і йдеш в активізм – треба діяти як громадянин. Ти нічого не втратиш, але будеш мати значно більше свободи, – підкреслює Ірина.
У людей можуть бути різні професії, але роль громадянина – основоположна. Тому ніхто нас не може обмежити її виконувати, особливо в часи війни, яка точиться в Україні.
