Питання про підвищену потребу в підтриманні громадського порядку в українських містах піднялось після Революції Гідності. Тоді чиновники допустили створення громадських формувань в складі місцевого самоврядування, які могли б забезпечувати правопорядок у співпраці з правоохоронними органами. З різними варіантами назв такі структури з’явились в багатьох містах України, в тому числі в Ірпені. Та досі ведуться дискусії стосовно законності та доцільності утворення таких “кишенькових” армій, яких подекуди прирівнюють до легалізованих “тітушок”. Проблема полягає в тому, що на сьогодні міська влада часто фактично створює собі найману охорону, яка часто діє поза межами своїх повноважень.
Вчора, 5 серпня, Антимонопольний комітет України розпочав розслідування проти Київради про надання КП “Муніципальна охорона” виключного права на охорону столичного Гідропарку. За словами представника АМКУ, йдеться про надання привілейованого статусу для цього підприємства, яке, як наслідок, уникає конкуренції на ринку охоронних послуг в Києві. Варто зазначити, що оскільки муніципальна варта – комунальна структура, то вона отримує фінансування з міського бюджету, але також може додатково надавати окремі охоронні послуги іншим підприємствам за окрему платню. Таким чином, ця структура отримала від держави подвійне фінансування: як КП і за надання охоронних послуг на окремих об’єктах.
Поки окремий Закон “Про муніципальну варту” не прийняли, міста при створення таких структур керуються своїм правом на самоврядування, яке прописане в Конституції України, Законах України “Про місцеве самоврядування”, “Про охоронну діяльність”, “Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону”, “Про національну поліцію” тощо. Останні три закони між собою узгоджені не до кінця, і функції “муніципальної варти” конкретно не прописані ніде. Працівники варти носять ідентичну з представниками правоохоронних органів форму, іноді можуть навіть володіти спецзасобами, такими як травматична зброя.
В Ірпені КП “Муніципальна варта” створено в 2017 році.Та охорона порядку “муніципальними вартовими” здебільшого зводиться до усних попереджень місцевих п’яниць, виштовхування безхатьків з приміщення залізничного вокзалу та допомога міській владі у силовому протистоянні з місцевими активістами, як під час скандального прийняття Генплану.
Відповідно до скарг мешканців міста, можна припустити, що дані формування є “бутафорією”, які по-справжньому працюють тільки тоді, коли потрібно прикривати незаконні дії їхнього Власника – Ірпінської міської ради.
Запитань до КП “Муніципальна варта” побільшало на початку 2019 року, коли МВС України взялось перевіряти фігурантів програми журналістських розслідувань “Схеми”. Журналісти оприлюднили факти перевищення повноважень такими комунальними структурами в українських містах. До списку перевірки потрапив також Ірпінь. Офіційно, предметом перевірки стало додержання вимог Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності.
Відповідно до результатів планової перевірки, що відбулась 6 травня 2019 року, представниками СБУ встановлено 9 правопорушень. Зокрема, порушення стосуються невідповідності до закону нанесених ознак належності до суб’єкта охоронної діяльності: на формі та транспортних засобах не була зазначена організаційно-правова форма господарювання. Можна припустити, що така невідповідність була навмисною, адже не кожен громадянин знає про всі повноваження мунварти, тим більше, якщо вони чітко не визначені в законах. Таким чином, легко можна сплутати “вартових”, які є всього лиш працівниками комунального підприємства з, наприклад, поліцейськими, надавши їм конфіденційну інформацію або не зреагувавши на перевищення ними своїх повноважень. Окрім того, до штату КП “Муніципальна варта” в Ірпені входять особи без належної професійної підготовки. Це окремий пункт, згідно якого критикують подібні утворення, адже умови професійної підготовки мають бути прописані в окремому законі, але спеціальні навчання перед виходом на службу до муніципальних варт проводять на місцях на власний розсуд. В майбутньому люди без належної підготовки можуть наражати на небезпеку як себе, так і громадян міста, які сподіваються на їхню допомогу. Також ірпінські “вартові” умисно не зберігають фото- та відео- матеріали, отримані під час здійснення заходів охорони, як це передбачено ЗУ “Про охоронну діяльність”, що дає їм можливість уникнути відповідальності у випадку незаконних дій із застосуванням сили. Окремої уваги вартує порушення, співзвучне з порушенням Київської мунварти, яку вирішив перевірити Антимонопольний комітет. Воно стосується здійснення охорони об’єктів комунальної власності – Центральна площа, Ірпінська міська рада, парк «Центральний», парк «Покровський», парк Письменників», парк ім. Правика, парк Дубки та Ірпінська міська набережна. Вони надавались без укладених письмових цивільно-правових договорів. В цих договорах, згідно ЗУ “ Про затвердження Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, Постанова Кабінету Міністрів України” мали бути прописані повноваження на володіння (користування) об’єктом охорони на законних підставах, а також правомірність перебування майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони. І тут , на відміну від ситуації зі столичною вартою, мова йде навіть не про монополію, а про відсутність взагалі будь-якого права здійснювати охоронну діяльність на цих територіях.
За утримання такого “муніципального каламбуру” чисельністю в 91 особу, місто у 2018 році заплатило 12 мільйонів гривень. Згідно розрахунків місцевих мешканців, кожне усунення порушень у вигляді допомоги в протрезвінні чи виведення взимку безпритульного з будівлі залізничного вокзалу обходиться платникам податків у 47 тисяч гривень, що рівноцінно забезпеченню обідами 90 школярів впродовж місяця.
Наразі утримання містом цієї структури приводить до надмірного витрачання коштів з міського бюджету Ірпеня. Враховуючи численні порушення законодавства та фактичну відсутність суттєвого впливу на встановлення правопорядку в місті після двох років роботи, виникають запитання: як МВС реагуватиме на неусунення даних правопорушень, як перевірятиме подібні формування надалі та чи варто очікувати перегляду доцільності існування “муніципальної варти”?
