Купало або Купайло — найколоритніше свято, яким закінчується літній цикл календарних дохристиянських свят, що з часом трансформувалося в церковне свято, відзначається 7 липня, у день народження Івана Хрестителя.
Купайла — народження літнього сонця
Свято Купайла споконвіку святкували, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, даючи найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. У цей час вся рослинність досягає свого апогею: росте-буяє, квітне, множиться, набирає чарівних, лікувальних та цілющих властивостей.
Купала завершує панування весняного сонця — Ярила і символізує народження сонця літнього, коли дні найдовші, а ночі — найкоротші. Відомі й інші назви цього свята — Колосок, Купалля, Іван Відьмацький, Солнцекрес, Іван-Травник і безліч інших.
Головними атрибутами свята є Купало та Марена, уособлюючи чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Згідно зі слов’янським міфом, Марена – зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Купало — символ родючості та достатку. До цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудала — Купала з вербової гілки, яку прикрашали квітами та стрічками, а Марена — опудало із соломи, одягнене у жіночу сорочку. Потім навколо цих опудал водили хороводи та співали купальські пісні. Досхочу натанцювавшись навколо Купала й Марени, молодь урочисто їх спалювала чи топила. Після цього дівчата тікали від хлопців, щоб ворожити. Плели віночки, до яких прилаштовували свічки та пускали їх на воду.
Купальський вогонь — символ сонця-зародку у материнській утробі
Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який має горіти цілу ніч — від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця, тобто чотири пори року. Потім всі сходяться до кола і запалюють вогнище, що символізує «сонячне сплетіння». Воно має горіти цілу ніч. Навколо нього молодь грає в ігри, співає пісні, водить хороводи. Однак головними є стрибки через багаття.
У пошуках квітки щастя
Відома традиція плетення вінків 7 липня, на яких прийнято ворожити, а також збір трав і квітів у Купальську ніч, які мають цілющі властивості.
Традиційним ритуалом цього свята є нічний похід парами до лісу у пошуках цвіту папороті. Лише в Купальську ніч на папороті серед ночі розцвітає чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Одні намагаються знайти скарби за її допомогою, причарувати найвродливішу дівчину, мати найвищий урожай, з нею не бояться лихих сил, а інші знаходять своє щастя — кохання.
Купальські прикмети
За повір’ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей особливо активною стає всяка нечисть — відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики. Утім, слід обов’язково скупатися у відкритій воді: у цей час вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. Вода у цей час набуває цілющих властивостей, допомагає очистити не лише тіло, а й душу, особливо від поганих помислів і зла.
Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. А для цього треба встати якомога раніше і пройтися босоніж по траві.
Цього вечора дівчата ворожать на судженого — кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок — це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (зазвичай, вибір завчасно узгоджують).
Якщо вінок тоне одразу — коханий розлюбить, і весілля з ним не відбудеться, до берега приб’є — незаміжньою бути в цьому році. У кого вінок найдовше попливе — буде щасливою, а у кого свічка довше прогорить — проживе довге життя.
У цей день прийнято ходити в лазню і перший раз в цьому році паритися свіжими березовими віниками. «Іванський віник» має магічну силу, можна додати квіти та листя папороті. А краще зробити його з дванадцяти трав, зібраних купальської ночі.
Існують прикмети, пов’язані з вогнем: якщо парубок найвище стрибнув — буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум’я — чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною — вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому стрибати через Купальське вогнище можна лише з судженим (судженою).
Християнське сприйняття свята
З язичницькою рефлексією, збереженою в пам’яті народній пов’язане Різдво пророка Івана Хрестителя — найбільшого святого після Діви Марії, яке православні почали відзначати після прийняття християнства. Іван Предтеча був посланцем Бога, щоб сповістити людям про прихід і живу присутність Месії на землі. Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується кілька дат. З-поміж них — Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор Івана Хрестителя після Богоявлення. Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь.
З III століття свято Різдва Іоанна Предтечі вже широко відзначалось як східними, так і західними християнами – його називали “світлим торжеством” і “десницею Сонця правди”. На початку IV століття свято було введене у християнський календар.
Подібно до того, що віддані старим богам люди цього дня здійснювали очисні купання, культ Іоанна Хрестителя, який, по суті, займався свого часу тим самим, припав якраз на 7 липня, а тому навіть зовнішні традиції цього дня не довелося особливо коригувати.
У ці дні краще просити святого Івана, щоб надавав сили та мудрості бути прикладом християнського служіння, яким колись був він.
Підготувала Ольга Аверіна
