До редакції “Правди Ірпеня” звернулася почесна мешканка нашого міста, учасниця Сталінградської битви, ветеран Великої Вітчизняної війни, 95-літня Валентина Кулініч. За її словами, вона не могла залишатися осторонь подій, що відбуваються в Ірпені та регіоні останнім часом, тому написала невелику статтю для опублікування.
Подаємо авторський варіант без змін і правок.
У зв’язку із скандалом в Ірпені навколо 35-річного голови міста Володимира Карплюка.
П’ятдесят років тому доля привела мене в Ірпінь – місто, яке полюбила з першої зустрічі. Працюючи, цікавилась всіма сторонами його життя, в міру можливостей намагалася сприяти будь-яким змінам на краще. Роблю це і тепер. Хочу донести до широкого загалу своє бачення про те, що робиться в Ірпені.
Щоб зробити те, що зробив за 2 роки 35-річний голова міста Володимир Карплюк разом зі своєю командою “Нові обличчя” та однодумцями з інших партій – патріотами Ірпеня, – потрібно мати не тільки розум, а й мужність. Це не лише побудовані нові дороги, парки, тротуари, дитяча поліклініка, заміна зношених комунікацій, капітальна перебудова центру міста. Не бачать цього незрячі та лежачі хворі, не до вподоби тим, кого більш влаштувало тихе життя.
Але розпочав Карплюк, з мого погляду, ще більш важливу роботу для майбутнього Ірпеня, і не тільки, хоч це зараз ще мало видно. Ведеться робота щодо розбудови дієвої реальної Ірпінської громади з метою втілення в життя нових суспільних відносин, які повинні в подальшому викликати довіру до влади. Без цього неможливий розвиток ні малого села, ні міста, ні держави.
Приклади, які я далі наведу, взяла, читаючи регулярно “Ірпінський вісник”.
1. Наш мер звітується перед громадянами за зроблене і ділиться планами на перспективу, друкуються звіти про доходи і видатки бюджету.
2. Весь 1-й поверх міськвиконкому перебудовано в прозорий офіс (в прямому і переносному розумінні) для прийому громадян. Відпала необхідність відвідувати міськраду для вирішення одного питання, кілька разів блукати поверхами, вистоювати в чергах під кабінетами начальників. Тепер кожна особа за один візит може прояснити або вирішити необхідні питання. В першу половину дня, крім технічних працівників, чергують і ведуть прийом громадян начальники відділів і керівники комунальних служб.
Коли заходжу в цей офіс, виникає думка: “Що, якби прозорі офіси для людей були скрізь, в тому числі, в Адміністрації Президента України і Кабінеті Міністрів України…?”
3. Ще в Ірпені дуже важлива, з мого погляду, зміна в управлінні містом. В газеті “Ірпінський вісник” щотижня звітуються перед нами за зроблену у місті роботу керівники всіх комунальних служб. Такі звіти не тільки підвищують відповідальність керівників, а й привчають нас, жителів міста, відслідковувати, як вирішуються життєво важливі проблеми, обіцянки, дані владою.
4. Останнім часом прийнято рішення про запровадження громадського бюджету. На що витрачати і в якій черговості кошти цього бюджету, буде вирішувати громада.
Можливо, комусь не подобаються нововведення в Ірпені?
З життєвого досвіду знаю випадки, коли керівники, які хотіли зробити щось більше, ніж прописувалось директивами, позбувались своїх посад. Тепер інший час, але можливостей, щоб позбутись керівника, який, за народною приказкою “лізе поперед батька в пекло” – не менше.
Чи обговорювались у вищих ешелонах влади, які важливі і разючі зміни відбулись за такий короткий термін в Ірпені, – не знаю.
А зараз здається, що задіяно багато засобів, щоб очорнити Карплюка: телебачення, пресу, заздрісників і провокаторів. Тому в суботу, 23 – го гарячого червня ірпінці не за гроші, а по велінню своєї совісті поїхали в Київ до Генеральної прокуратури України й Адміністрації Президента України на захист не тільки Карплюка, а й майбутнього свого міста, майбутнього України.
Ірпінці мають надію, що Президент України стане на сторону тих людей, що роблять реальні справи для виведення України з кризи, допоможе й Ірпінцям захистити талановитого менеджера, голову нашого міста Володимира Карплюка.
Не пам’ятаю дослівно, але є Біблійна притча. Коли натовп вимагав покарати злочинця, Ісус Христос сказав: “Якщо у когось з вас менше гріхів, ніж у нього, – киньте в нього камінь. Охочих не знайшлося…”.
Я – інвалід Великої Вітчизняної війни, учасниця Сталінградської битви, приймала участь у визволенні України і Білорусі, мені 95 років. Коли дізналась, що ірпінці їдуть в Київ до Генпрокуратури і Президента на мітинг в захист голови міста Володимира Карплюка, відчула себе як на Парковій. Зібралась з силами і, хоч мене відмовляли, – поїхала теж, бо хочу (побачу я це чи ні), щоб жителі Ірпеня і мої правнуки жили в європейському місті, жили краще, за правилами європейської демократії.
Валентина Кулініч
Почесна громадянка міста
Джерело – http://zpi.com.ua/valentina-kulinich-pro-podi%d1%97-ostannix-dniv-na-priirpinni/
