Унаслідок тотальної забудови в Ірпені було знищено величезну кількість дерев. Найцінніші з них – велетенські дуби та сосни, які зростали у нашому краї століттями. Забудовники заради шаленої наживи на квадратних метрах житла їх нещадно вирізували, зоставивши у кращому випадку хоча б лічені одиниці. У міських умовах недбайливі господарники обмежують життєвий простір дерев, залишаючи під стовбуром куценький квадратик чи коло землі, не покритої асфальтом або плиткою. І вони гинуть, оскільки позбавлені можливості вижити.
Сотні гектарів зелених зон в Ірпені зникли унаслідок тотальної забудови, яка набула нечуваних масштабів за часів керування містом Володимиром Карплюком (“Нові обличчя”) та його «фунтами – Анастасією Попсуй (Сайферс), Андрієм Літвиновим.
Лише частину з них вдалося врятувати завдяки свідомій громаді, яка виходила на акції протесту проти вирубування рослин під будівельні майданчики, зносила паркани, встановлені забудовниками. Також влада, як відчіпне, лишила куценькі парки та сквери під куточки для відпочинку.
Під майбутнє житло було знищено величезну кількість дерев, у кращому випадку зосталися одиниці. Найцінніші з них – велетенські дуби та сосни, які зростали у нашому краї століттями та слугували справжньою окрасою нашого краю.
Забудовники заради шаленої наживи позбавили нас не лише можливості милуватися цими зеленими створіннями природи, які дарують нам затінок у спеку та рятують від шалених буревіїв, якщо утворюють на їх шляху густу лісову стіну.
Адже рослини ще мають властивість очищати повітря, поглинаючи вуглекислий газ та виділяючи натомість кисень, зволожують його, випаровуючи вологу. Своїм корінням вони всотують зайву воду та оберігають ґрунт від руйнівних процесів.
І це дуже важливо в епоху швидкої зміни клімату в нашій місцині, де у теплу пору року вже стоїть шалена спека, а дощі, які влітку випадають зрідка, стали рясними, з великою кількістю опадів.
Надлишки води призводять до затоплень територій, зазвичай заасфальтованих чи заплиткованих, де нема зливних мереж чи вони не розраховані на таку пропускну можливість, щоб оперативно відвести зайву вологу.
Тому нам потрібно зберегти хоча б ті дерева, які залишилися на вулицях міста. На жаль, у міських умовах недбайливі господарники часто обмежують їх життєвий простір, зоставляючи під стовбуром куценький квадратик чи коло землі, не покритої асфальтом або плиткою.
«Ще зовсім недавно Ірпінь називали містом у лісі. Проте життя міських дерев, що ростуть у вузьких квадратах ущільненого ґрунту, значно коротше, ніж у лісових.
Ми відмовляємо їм у воді, труїмо сіллю та вихлопними газами, піддаємо екстремальній спеці, видаляємо зелене гілля – їхнє єдине джерело їжі, і часто навіть без вагомої причини.
Ми пошкоджуємо їхнє коріння, будуючи наземну та підземну інфраструктуру.
Якщо ми хочемо, щоб у містах росли дерева, ми повинні докласти додаткових зусиль, щоб створити для них оптимальні умови в середовищі, яке, по суті, є для них ворожим.
Насамперед, поліпшити якість і кількість ґрунту. Як мінімум, відгородити якомога більшу територію, навіть якщо це буде один з тих жалюгідних квадратів, вирізаних у тротуарі.
До того ж п. 8.12.4 Наказу Міністерство будівництва, архітектури та ЖКГ України №105 від 10.04.2006 прямо вказує, що на асфальтованих вулицях та з іншим покриттям розмір оброблювальної пристовбурної лунки повинен бути не менше 2х2 м і у районах із старою забудовою – 1,5х1,5 м. Прошу Управління благоустрою міста звернути увагу!
Проте в Ірпені повно дерев, яких опоясали тротуаром та плиткою аж під стовбур.
Якщо ми не змінимо ставлення до дерев – Ірпінь перетвориться на пустелю!» – наголошує екоактивістка Наталія Василенко.
