Знову опоненти Ірпінського міського голови намагаються роздмухати тему недовіри Олександру Маркушину. Чому цей шлях може призвести до знищення місцевого самоврядування в Ірпені?
Уже сім місяців як триває політичне протистояння в Ірпені між колишнім очільником міста Володимиром Карплюком з його ручними однопартійцями та чинним міським головою.
Формально першопричиною розлучення став нібито зарплатний скандал у виконкомі міської ради – маніпуляції з оплатою праці певним співробітникам. Ці міфічні зловживання так і не підтверджені ні висновками аудиту, ні відповідними провадженнями правоохоронних органів.
Фактично – чинний мер перестав бути слухняним лобістом в руках свого попередника і водночас найбільшого забудовника нашої громади, чиї бізнес-інтереси суттєво розходяться з розвитком міста. Ось тут, схоже, й криється корінь конфлікту.
Тому всі ці танці навколо начебто роздутих штатних розкладів і посадових окладів працівників виконкому та вимог скорочення апарату чиновників, а також витрат на нього не більш ніж ритуал перед стратегічною метою Володимира Карплюка та його бізнес-партнерів – усунути з посади міського голови Олександра Маркушина та повернути міську раду під свій особистий і повний контроль. В іншому випадку – банкрутство через всілякі судові процеси навколо його об’єктів будівництва і, очевидно, нові справи.
Що пише закон
Але одного бажання зняти неслухняного голову, навіть коли ти маєш чимало грошей і впливу, замало. Закон про місцеве самоврядування передбачає для дострокового припинення повноважень міського голови чіткі підстави.
І скоріш за все опоненти Олександра Маркушина наразі працюють ніч і день над тим, яку б з цих підстав використати.
Стаття 79-та, частина перша цього закону говорить нам про те, що:
Повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі:
1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;
2) припинення його громадянства;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3-1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
4) відкликання з посади за народною ініціативою;
5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;
6) його смерті.
Серед цих підстав наразі можлива хіба що «за народною ініціативою», але й то цілком теоретично. Тому що цей шлях вимагає пройти доволі багато процедур.
Крім того, створювати ініціативні групи, проводити збори виборців і збирати підписи за відкликання мера – довгий і витратний варіант навіть для доволі заможних ініціаторів.
До того ж наприкінці той, хто тимчасово виконуватиме обов’язки міського голови, має звернутися, щоб Верховна Рада прийняла рішення про проведення дострокових виборів нового мера.
А хто в умовах війни буде на це йти? Відповідь очевидна. Ніхто.
Тому, скоріш за все, Володимир Карплюк захоче скористатися частиною 2 статті 79 закону про місцеве самоврядування:
Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.
Порушення Конституції і законів доволі розмите поняття. Воно скоріш має політичний, ніж правовий підтекст.
Отже, далі каже нам все той же закон, за такими підставами повноваження міського голови можуть бути припинені достроково або за рішенням місцевого референдуму, або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу.
Голосів нема, а осад залишиться
Але дві третини голосів у нашому випадку – це 26. І якщо наразі максимальну кількість, яку може зібрати Карплюк, становить 20-21, то де він візьме ще цілих 5 голосів?
Крім того, є дуже великий сумнів, чи вся фракція його партії «Нові обличчя» погодиться голосувати за усунення Олександра Маркушина з посади. Адже там щонайменше п’ятеро депутатів, які в очі Карплюку сказали, що за таке точно не голосуватимуть.
Одна справа – сперечатися за штатний розклад виконкому, зарплати чиновників, ламати списи навколо містобудівних умов конкурентам-забудовникам, фінансових звітів комунальних підприємств, не давати підвищити тарифи водоканалу, а інша справа – дострокове припинення повноважень міського голови. А тим більше в умовах війни.
Що таке недовіра мерові в теперішніх умовах? Це ж не тільки удар по репутації одного конкретного посадовця – очільника міста. До речі, захисника своєї громади в найтяжчі часи. Це удар по іміджу всієї громади. Він точно не обійдеться безшумно.
І, дуже висока ймовірність, що на нього відреагує центральна державна влада. І, цілком імовірно, скориставшись нормами законів «Про військово-цивільні адміністрації» та «Про правовий режим воєнного стану», в Ірпені буде згорнуте місцеве самоврядування, а натомість запроваджена військова адміністрація.
І коли до завершення війни (а коли вона завершиться – ніхто не знає) в Ірпені діятиме військова адміністрація, то чи буде від того краще тим, хто цю всю кашу заварив, хто почав цю гру, не уявляючи, як він з неї буде виходити і головне – з ким і з чим?
З прибутком для свого бізнесу чи ганьбою, банкрутством та новими кримінальними провадженнями і новими проблемами, як ділового, професійного, так і особистого характеру?
Автор Петро Торбина
