День зимового сонцестояння є найбільш коротким днем (із найдовшою ніччю) у відповідній півкулі (крім полюса, де єдина ніч у році триває півроку, і зимове сонцестояння — середина цієї полярної ночі). Під час зимового сонцестояння нахил осі обертання Землі у напрямку від Сонця приймає найбільше значення. В північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над обрієм, перебуваючи в найнижчій позиції по відношенню до нього.
День зимового сонцестояння – це день початку зими в північній півкулі Землі і початку літа в південній півкулі, тобто якщо жителі Північної частини Землі з цього моменту знаходяться в початку астрономічної зими, то для мешканців Південної півкулі в цей же період часу почнеться астрономічне літо.
Протягом трьох днів сонцестояння, висоти Сонця у небі практично не зміняться; звідси й походить сама назва сонцестояння. Починаючи з неділі, Сонце почне поступово підніматися над горизонтом, збільшуючи тривалість світлового дня.
З днем зимового сонцестояння пов’язано чимало народних традицій та обрядів. Стародавні слов’яни святкували у цей день “народження Коляди” – сонячного божества. З цього дня хлібороби давнини починали співати обрядові пісні – колядки, і чекати настання весни.
