Склад інвестиційної ради Ірпеня потрібно змінювати, адже в теперішньому вигляді вона нічого не зробила впродовж трьох років і трьох місяців, відколи була створена, а тепер вона ще й дискредитує наше місто.
Загалом такий публічний інструмент як інвестиційна рада громади – важливий дорадчий орган, який забезпечує створення і підтримку доброго бізнес-клімату в громаді та залучає зовнішніх інвесторів до роботи в ній.
Але так склалося, що в Ірпені цей важливий дорадчий орган став підніжком для самопіару однієї особи, яка вважає себе мало не генієм бізнесу та інвестиційною нянею номер один у пристоличному передмісті.
Мова про Вову-67 – екс-мера Ірпеня Володимира Карплюка. Персону, за останнє десятиліття зашкварену не одним корупційним скандалом. З його кейсом може ознайомитись кожен в режимі реального часу, загугливши лише два слова на літеру «к»: «карплюк» і «корупція».
За весь період існування інвестиційної ради міста, яка була створена рішенням міськради від 11 березня 2021 року, її голова провів одну-дві конференції. І хоч їх гучно називали інвестиційними, але присутніми в залі чомусь були пара-трійко ірпінських забудовників – партнерів Карплюка, а решта студенти податкової академії.
Очевидно, що студенти-фіскали теж мають право бути на таких заходах, але вони явно не потенційні інвестори.
Ну, ще були гучні поїздки голови інвестради по закордонах після деокупації Ірпеня. Разом із кишеньковим чорним піарником Петром Щербиною та інколи з міським головою Олександром Маркушиним, яким просто прикривалися як щитом.
Мовляв, ось у нас мер-захисник і ми теж хороші, тож дайте нам гроші.
Проте з цієї великої хмари закордонних поїздок, постів про них у соцмережах і сюжетів на підконтрольному містечковому сайті ITV на Ірпінську громаду золотий дощ інвестицій так і не випав.
Практично кожен об’єкт, який наразі відновлюється в місті, то все – гроші міжнародних організацій та наших західних країн-партнерів, приватних іноземних інвесторів, які чомусь будівельні компанії Карплюка і Ко навіть у підрядники не покликали.
А чому – не важко здогадатись.
Іноземні уряди й бізнесмени не просто користуються гуглом, а перебувають у прямому контакті з українськими антикорупційними неурядовими організаціями. А у Карплюка, з відомих причин, з антикорупціонерами так само не склалося, як і з залученням інвестицій в місто.
Була правда, розповідають знавці місцевих бізнес-розкладів, чи-то в його товариства «Відважних» чи-то в інших компаній із його пулу, можливість відбудовувати приватний сектор. Але він і тут відзначився своєю жагою великого зиску, який прагнув отримати на рівному місці без зусиль і вкладень.
А хотів він, не мало – не багато, постраждалим від руйнування житла родинам ірпінців утюхати квартири у своїх багатоповерхових шпаківнях.
А їх, як відомо, за передвоєнні роки було набудовано чимало. І сьогодні під час війни, як утім і до війни, вони зовсім не користуються особливим попитом.
Навзамін наш (анти)герой хотів, щоб власники приватних садиб віддали йому свої ділянки, а він їх міг консолідувати і будувати на них знову ж таки ще вищі залізобетонні шпаківні на місці, де колись був затишний приватний сектор у садках і квітах.
Звісно, що в такій хитромудрій оборудці йому відмовили і самі постраждалі ірпінці, й Ірпінський міський голова Олександр Маркушин. Що стало, до речі, однією з причин розриву стосунків між колишнім і теперішнім мерами. Як політичних, так і особистих.
Тому тут не треба бути слідчим або прокурором, щоб зрозуміти – інвестиційну раду міста та її голову потрібно міняти вже.
Хто може до неї увійти?
Прізвища тут узагалі неважливі. Це мають бути доброчесні підприємці. Представники малого і середнього бізнесу, які насамперед сумлінно платять податки, а не ухиляються від них. Та й голова інвестиційної ради, як і її члени, мають працювати в першу чергу з місцевим малим і середнім бізнесом. Створювати для ірпінських підприємців сприятливе конкурентне середовище, а не монополізувати ринок.
У цьому контексті, якщо говорити про теперішнього голову інвестради Карплюка, то його товариство «Відважних» сплатило за минулий рік податків аж на близько 30 тисяч грн. Тобто один із найбільших забудовників міста платить як ФОП чи навіть і менше.
Такого голову інвестради треба гнати в три шиї. Адже інвестиція номер один у громаду чи в державу – це податки. Саме за рахунок них будується, модернізується та утримується вся соціальна та комунальна інфраструктура, освіта й медицина, ремонтуються дороги, здійснюється благоустрій, платяться зарплати лікарям і вчителям, допомога незахищеним.
Тому якщо міський голова Олександр Маркушин навесні заявив, що остаточно порвав з Карплюком, він як лідер громади повинен не просто на словах відмежуватися від нього, але й поставити питання про звіт голови інвестиційної ради на сесії міської ради. Дати свою оцінку, визнати роботу інвестиційної ради та її голови незадовільною, бо це очевидно, та обрати новий склад і затвердити нового голову інвестиційної ради.
Щоб нова інвестиційна рада працювала на сприятливий бізнес-клімат у місті, на розвиток підприємництва в умовах конкурентного середовища і прозорих правил – однакових для всіх. Адже якщо діючим підприємцям у місті буде добре, то й потенційному інвестору буде добре. Тоді він захоче прийти і прийде в місто, щоб сумлінно працювати, розвиватися і сплачувати податки.
А поки що ми маємо не залучення нового бізнесу до міста, а монополізацію цілих сфер ринку і «обілечування» бізнесменів, охочих зайти у нашу громаду і працювати тут. Тільки плата за такий вхідний квиток іде знову комусь у кишеню, а не в громадську скарбницю.
З цим треба покінчити.
Заради майбутнього і розвитку.
Автор Петро Торбина
