Новий гучний скандал спалахнув на теренах Ірпеня, який вкотре засвідчив – тимчасова ірпінська влада не збирається співпрацювати з незаангажованою громадою, як це визначено законом. Чиновники щоразу нахабно наступають на горло демократії, коли знаходяться люди, не згодні з їхніми злочинними діяннями.
13 лютого з традиційним запізненням розпочалася 78-ма сесія Ірпінської міської ради. Швидше за все, довго не могли зібрати депутатів, кількість яких була б достатньою для кворуму.
Це й не дивно, адже, судячи з порядку денного, який заздалегідь оприлюднили на офіційному сайті ІМР, на розгляд виносилося питання щодо добровільного приєднання до Ірпеня громад, зокрема й Коцюбинського.
А також про затвердження Положення про органи самоорганізації населення (ОСН) Ірпінської міської територіальної громади, яке на минулій сесії пообіцяли довивчити.
І «вишенькою на тортику» мав стати бюджетний перерозподіл, що стосувався, зокрема, й виділення коштів Гостомелю, з яким Ірпінь уперто не хоче «розлучатися».
Тому в сесійній залі зібралося багато людей, які переймаються цими та іншими нагальними питаннями, важливими для повноцінного існування громади.
І знову ж ірпінські чиновники вирішили традиційно розбавити сесію нагородженнями спортсменів, танцюристів та інших обдарованих особистостей, які підвищують імідж міста.
Але несподівано питання приєднання громад та ОСН не потрапили на розгляд депутатів. Звісно, що це викликало незадоволення людей, які знайшли можливість прийти та висловити власні думки з цього приводу.
Натомість головуючий – в.о. міського голови – секретар ради Андрій Літвинов – дякував нинішньому очільнику Коцюбинського Сергію Данішу та його команді за те, що «не дозволили Києву анексувати» селище.
А також вручив ключі від машини швидкої медичної допомоги для потреб населення. Такий собі оригінальний подарунок напередодні вирішення питання приєднання.
Даніш затягнув «алаверди» ірпінським чинушам за співпрацю, пообіцяв і надалі товаришувати та приймати у гості в «своєму» Національному парку. Напевне, мав на увазі Біличанський ліс, який свого часу порізали на ділянки у приватну власність.
У громади виникли претензії до Даніша, адже він на виступ не записувався. Люди сприйняли це як порушення регламенту.
Стримати їх викликався керівник муніципальної варти Микола Ковальчук. Представники цього формування, яке звинувачують фактично у «проїданні» бюджетних коштів (на їх утримання виділяють 11 млн грн на рік), виконували на сесії роль «держиморд».
Далі надали слово ректору Університету державної фіскальної служби України Павлу Пашку, виступ якого заслуговує деталізації в окремій публікації.
Ще представили нового начальника Ірпінського відділу поліції Валерія Євтушенка, який зазначив, що його двері відкриті для кожного. Пообіцяв, що не буде кулуарних домовленостей.
Зі свого боку, Літвинов висловив сподівання, що буде «струшений пил з кримінальних справ», відкритих за заявами міської ради.
Але варто карплюківській маріонетці нагадати й про численні кримінальні провадження щодо злочинних діянь його шефа Карплюка та новообличчівської команди.
Бурхливі емоції викликав виступ гостомельського селищного голови Юрія Прилипка, якого Літвинов постійно перебивав. У «цифровій дуелі» останній намагався маніпулювати сумами коштів, виділених Гостомелю з бюджету Ірпеня.
Це питання болюче для селища, яке наповнює загальну скарбничку суттєвими надходженнями, а на власний розвиток отримує мізер.
На цьому знервований головуючий вирішив перейти до сесійних питань, проігнорувавши громадян, які попередньо записалися на виступ.
Місцева жителька Михайлина Скорик-Шкарівська намагалася вийти до трибуни, щоб нагадати про це Літвинову. Але мунвартівці почали її насильно утримувати ще в проході залу.
Звісно, що це свавілля переповнило чашу терпіння обурених представників громади. А серед чиновників та прихильників влади – викликало істеричний сміх.
Зляканий Літвинов оголосив перерву. А після неї заявив про перенесення сесії на березень. Мовляв, депутати кудись поспішають, нема кворуму.
Засідання завершилося навіть без виконання Державного гімну України. Довелося людям його співати а капела – без музичного супроводу.
