Ще у 2014 році з буремного Луганська до Ірпеня перебрався відомий український письменник Василь Голобородько. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, премій ім. Василя Симоненка та Миколи Трублаїні живе у помешканні Будинку творчості письменників, оскільки не має власного житла.
Про сумну ірпінську одіссею нагадала у мережі Фейсбук журналіст Михайлина Скорик. За її словами, умови проживання 72-річного митця залишають бажати кращого. До того ж дошкуляє холод, тому рятує обігрівач.
Пані Михайлина пише, що у 2014 році Голобородько приїхав на два тижні з окупованого Луганська, безкоштовно отримав це тимчасове житло. Але, схоже, воно перетворюється для нього на постійне. Майстер поетичного слова майже не ходить через хворі ноги.
У 2014 році виділити для Голобородька квартиру просили у Порошенка, Яценюка та Кличка просили відомі особистості Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Ліна Костенко, Ада Роговцева, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Мирослав Маринович, Наталя Сумська, Анатолій Хостікоєв та інші. Загалом назбиралося 84 підписи.
На жаль, вирішити житлове питання митцеві не допомогла ні вища державна влада, ні місцева — як попередня, так і нинішня. В облаштування парку БТП вклали багатомільйонні кошти, зате приміщення так і залишаються без ремонту.
У письменника — вимушеного переселенця — на Луганщині є хатина та квартира. Тому він живе надією, що ситуація згодом зміниться і йому вдасться їх продати, щоб за виручені кошти якось зачепитися у наших краях та придбати житло.
Син з дружиною знімає помешкання у Києві, привозить батькові їжу та чисту білизну. Але Голобородько не хоче бути для них тягарем.
Прикро, що з часом митець став чужим у Луганському краї. В одному з інтерв’ю він говорив: “Рідним домом для мене була батьківська хата, де я народився та прожив більшу частину свого життя. Але поступово, з роками, він ставав дедалі більш чужим: померли батьки, стали відходити старші брати й сестри, сусіди, знайомі, односельці…
Село заселялося чужими людьми… І я в рідному селі став чужинцем. Нові поселенці навіть могли мене в очі називати „бандерою”. Але зі мною залишалися мої спогади, книжки, які всупереч усьому робили місце мого проживання рідним домом.
Так само було і в Луганську, який я ніколи не вважав своїм рідним містом: таке ж чуже оточення, невелике україномовне гето, яке не могло виховати у мене відчуття рідного середовища”.
Щоб Голобородько не почувався чужинцем і в нашому краї, пані Михайлина пропонує створити телесюжет, щоб винести проблему письменника на широкий загал, а також придумати ідею, як зібрати гроші на житло (400-500 тис. грн).
На даному етапі митець потребує курсу лікування (вартість 4300 грн). Бажаючі можуть перерахувати кошти на картку Приват 5168 7572 5603 1180 — Голобородько Василь Іванович.
