27 вересня православна церква відзначає велике християнське двонадесяте свято ― Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Святий хрест – це символ Христової жертви,відкуплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом.
Історичний зміст цього християнського свята пояснюється по-різному, і при цьому звичайно маються на увазі події, що відбулися в різний час, але поєднані загальною святинею ― Хрестом. Слово «воздвиження» в назві свята означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього.
Історики вважають, що в основі свята лежать дві основні події: віднайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII ст. Початок празникові Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня – 14 вересня (27 вересня) – відбулося урочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.
Святкування Воздвиження Церквою триває дев’ять днів: з вечора 27 вересня і до 5 жовтня.
Народні традиції свята Хрестовоздвиження
У наших давніх предків свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього об’єднувало в собі церковні та народні традиції.
В цей день селяни малювали хрести на дверях будинків, клали маленькі дерев’яні хрестики в ясла коровам і коням. Якщо не було хрестика, його заміняли перехрещені гілки горобини.
27 вересня називали також треті Осеніни або Ставрів день. Це був заключний день бабиного літа, третя і остання зустріч осені. «На дворі Воздвиження, остання копиця з поля рухається, останній віз на тік поспішає!». «На Воздвиження шуба за каптаном тягнеться!». Свято Воздвиження іменували також «капустницями».
У народі це свято називають значно коротше — Здвиженням. “На Здвиження земля движиться ближче до зими”, а тому від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, – це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і змії. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: “У неї золотий ключ від тієї країни”. Також не можна ходити сьогодні до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.
У цей день в Україні у кафедральних соборах здійснюють обряд воздвиження хреста. Прикрашений квітами або кольоровими стрічками хрест високо підіймають та опускають до землі.
Народні прикмети:
Птахи дружно відлетіли у вирій – чекати суворої зими.
Журавлі полетять на Микити (28 вересня) – Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять – зима настане пізніше.
Павутиння стелиться повсюдно – до тепла; мало павутиння – на суху осінь.
Осіння павутина – на ясну і погідливу погоду.
Добре вродив щавель – на теплу зиму.
Гуси летять високо – осінь буде тривалою.
Гуси свійські тримають дзьоби в пір’ї – перед заморозками.
Сире літо, а тепла осінь – довгою буде зима.
Бабине літо непогідне – осінь суха.
Дощ уранці, що бабині танці; дощ в обід – запрягай, додому їдь!
