Незважаючи на суттєвий прогрес, досягнутий людством в області підвищенні добробуту, бідність і в XXI столітті залишається глобальною проблемою. Міжнародний день боротьби з бідністю (офіційна назва «Міжнародний день боротьби за ліквідацію злиднів») був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція № A/RES/47/196) у 1992 році, яка закликала всі держави пропагувати цього дня заходи з ліквідації злиднів та бідності.
Як соціальне явище бідність завжди була в центрі уваги ООН. Саме тому у «Декларації тисячоліття», прийнятій главами 147 країн світу, в тому числі й Україною, на Саміті тисячоліття у вересні 2000 року, міжнародна спільнота поставила перед собою низку завдань щодо стабілізації життя людей, які перебувають в умовах крайньої бідності.
Із понад 6 мільярдів людей, які населяють планету, 2,8 млрд (47%) живуть менше, ніж на 2 долари в день, а більше 1,2 млрд. (20%) – менше, ніж на 1 долар у день.
Близько 800 млн чоловік (14% населення світу) не отримують необхідного мінімального рівня харчування і майже півмільярда чоловік хронічно недоїдають, з них третина – діти.
Бідність позбавляє людей необхідних можливостей та умов, які дозволяють прожити довге, здорове, творче життя, домогтися свободи і поваги до людської гідності, забезпечити гідний рівень життя.
Найпоширенішим у світі визначенням, в основі якого лежить визначення ООН, є бачення бідності як «стану тривалої вимушеної відсутності необхідних ресурсів для забезпечення задовільного способу життя». Сьогодні у це поняття включається не лише нестача грошей, але й обмеження можливостей реалізації потенціалу людини, викликане відсутністю гідної роботи, зручного житла, доступу до адекватної освіти та охорони здоров’я.
Крім цього, бідність включає в себе також безсилля перед обставинами, відсутність права голосу, відчуття беззахисності і страху, обмеження можливостей брати участь у демократичних процесах і бути почутим.
