Це свято відзначають на честь одного з перших учнів Христа – апостола Андрія Первозванного, який був одним з перших учнів Христа, проповідуючи християнство на землях, де жили слов’яни.
Як свідчить «Повість минулих літ», Андрій Первозванний проживав деякий час на пагорбах, де пізніше виник Київ. Він передбачив своїм супутникам, що на цих землях люди побудують місто, в якому спорудять безліч церков.
Андрій Первозванний прийняв мученицьку смерть за віру Христову в Греції.
Традиції
Андріїв день є одним зі свят, які починають зимовий святковий цикл. У ніч напередодні цього свята дівчата за традицією ворожили на судженого за допомогою різних ритуалів, а також намагалися викликати віщі сни.
В Україні це свято ще називають Калитою, святом юнаків. Цього дня наші предки проводили вечорниці, на яких хлопці повинні були стрибнути до Калити – ритуального хліба, який випікали виключно дівчата.
Калита – це давня традиція українського народу, яка отримала свою назву завдяки коржу з білого тіста, круглої форми, що символізує сонце, який печуть лише на свято Андрія.
Замішуючи тісто, кожна дівчина повинна думати про свого коханого, бо ж калита – це ще й символ щасливого шлюбу.
У калиту додавали сушені ягоди і мед, а всередині робили дірочку, щоб крізь корж можна було протягнути стрічку.
Традиційно, напередодні ввечері, збиралася галаслива компанія хлопців і дівчат за смачними стравами і без спиртного. Звичай говорить, що ввечері на Андрія дівчата співали пісні про кохання, а хлопці намагалися відкусити підвішену до стелі калиту.
Таким чином хлопці, які вперше прийшли на вечорниці, проходили ініціацію і отримували дозвіл з цього моменту бути членом компаній, які влаштовували і брали участь в вечорницях. Також “новачкам” дозволялося з цього моменту виконувати чоловічу роботу, ходити на побачення, свататися і одружитися.
Починаючи з Андрієвого дня діяли заборони до Нового року на всі види ткацьких робіт та мотання ниток.
Саме від цього свята день починає збільшуватися.
